Екологічна група — сукупність видів, що характеризується подібними потребами у величині будь-якого екологічного чинника і виникли в результаті його дії в процесі еволюції подібними анатомо-морфологічними та іншими ознаками, що закріпилися в генотипі.
Екологічні групи виділяються по відношенню організмів до одного фактору середовища (волога, температура, світло, хімічні властивості середовища проживання тощо), однак межі між ними умовні, і має місце плавний перехід від однієї екогрупи до іншої, що обумовлено екологічної індивідуальністю кожного виду.
Світлолюбні, тіньолюбні та тіньовитривалі рослини - це екологічні групи рослин, що відзначаються пристосуванням до певної освітленості середовища. До цих рослин належать рослини полів, степів та луків. У цих рослин добре розвинені підземні корені, вони мають високе стебло, росічені листкові пластинки з опущенням або восковим нальотом,що зменшує випаровування води. Добре розвинена основна фотосинтезуюча тканина у листках.[1]
| Основні екологічні групи рослин
|
| Екологічний фактор
|
Екологічна група
|
| Волога
|
Ксерофіти
|
рослини посушливих місцеперебувань
|
| Мезофіти
|
рослини середневологих місцеперебувань
|
| Гідрофіти
|
водні рослини
|
| Температура
|
Мегатермофіти
|
жаростійкі рослини
|
| Мезотермофіти
|
теплолюбні рослини
|
| Мікротермофіти
|
холодостійкі рослини
|
| Гекістотермофіти
|
дуже холодостійкі рослини
|
| Світло
|
Сциофіти
|
тіньолюбні рослини
|
| Сциогеліофіти
|
тіньовитривалі рослини
|
| Геліофіти
|
світлолюбні рослини
|
| Трофність ґрунту
|
Оліготрофи
|
рослини бідних ґрунтів
|
| Мезотрофи
|
рослини помірно родючих ґрунтів
|
| Еутрофи
|
рослини родючих ґрунтів
|
| Засоленість ґрунтів
|
Глікофіти
|
рослини, котрі не переносять засолення
|
| Галофіти
|
солестійкі рослини
|
| Кислотність ґрунтів
|
Ацидофіти
|
рослини кислих ґрунтів
|
| Нейтрофіти
|
рослини нейтральних ґрунтів
|
| Базофіти
|
рослини лужних ґрунтів
|
- ↑ Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. № 48. 9 грудня 2020. doi:10.24144/1998-6475.2020.48.72pp. ISSN 2075-0846 http://dx.doi.org/10.24144/1998-6475.2020.48.72pp. Процитовано 13 січня 2022.
