PROFILPELAJAR.COM

Екологі́чна мере́жа (Екомережа) — єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об'єкти заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України, і є частиною структурних територіальних елементів екологічної мережі — природних регіонів, екологічних коридорів, буферних зон.

Мета і задачі

Екомережа утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.

Структурні елементи екомережі

До складових структурних елементів екомережі включаються:
а) території та об'єкти природно-заповідного фонду;
б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони;
в) землі лісового фонду;
г) полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду;
ґ) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами;
д) землі рекреаційного призначення, які використовуються для організації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів;
є) інші природні території та об'єкти (ділянки степової рослинності, пасовища, сіножаті, кам'яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу природну цінність);
є) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України;
ж) території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України;
з) частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання — пасовища, луки, сіножаті тощо;
й) радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом.

Див. також

Література

Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 — 2015 роки (Терміни і визначення)» м. Київ, 21 вересня 2000 року N 1989-III.
Закон України «Про екологічну мережу України» (ст. 3) м. Київ, 24 червня 2004 року N 1864-IV.
Програма розвитку екологічної мережі Луганської області // Центр з впровадження інновацій 2011^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Посилання

Природні території і об'єкти, що підлягають особливій охороні [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
Грунти оздоровчого призначення // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 56.
Екологічна мережа // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 76.
Яцентюк Ю.В. Екомережа як антропогенна парагенетична ландшафтна система (на прикладі Вінницької області). Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського]. Серія: Географія. 2014. Випуск 26. С. 17-24.[1]
Яцентюк Ю.В. Регіональна екомережа Вінницької області. Людина та довкілля. Проблеми неоекології. № 1-2 (2012). С. 77-85.[2]