Едмунд Ленглійський англ. Edmund of Langley
Герцог Йоркський
6 серпня 1385 — 1 серпня 1402
Граф Кембриджський
1362 — 1 серпня 1402
Народження:	5 червня 1341  Ленглі, Англія
Смерть:	1 серпня 1402 (61 рік)  Ленглі, Англія
Поховання:	Kings Langleyd
Рід:	Плантагенети, Йоркська
Батько:	Едуард III
Мати:	Філіппа де Авен[1]
Шлюб:	Ізабелла Кастильська[1] і Joan Hollandd
Діти:	Edward of Norwich, 2nd Duke of Yorkd, Constance of Yorkd і Річард Конісбургd[1]
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Е́дмунд Ленглі́йський (англ. Edmund of Langley; 5 червня 1341(13410605) — 1 серпня 1402) — англійський принц, пер, полководець. Перший герцог Йоркський (1385—1402), граф Кембриджський (1362—1402). Стражник п'яти портів (1376—1381, 1396—1398), суддя Честерський (1385—1387). Учасник Столітньої війни. Представник дому Плантагенетів, засновник Йоркського дому. Народився у королівському Ленглійському палаці, Англія. Четвертий син англійського короля Едуарда III й генегауської графині Філіппи. Супроводжував батька у неуспішному поході до Франції (1359). Був висвячений у лицарі, став кавалером Ордену підв'язки (1361), отримав від батька Кембриджське графство (1362). Згодом воював у Франції разом із Джоном Гастінгсом, принцом Едуардом та іншими англійськими полководцями (1369—1375). За договором із Португалією брав участь у третій португальсько-кастильській війні на боці короля Фернанду I (1381—1382). Нагороджений Йоркським герцогством (1385). Виконував обов'язки регента королівства під час походів свого небожа, англійського короля Річарда II до Ірландії (1394—1395, 1399), а також його візиту до Франції (1396). Деякий час головував у Парламенті (1395). Під час висадки військ принца Генрі Болінброцького у Брідлінгтоні зібрав армію, щоб розбити його (1399), але врешті перейшов на бік претендента. Воював проти Річарда ІІ, допоміг принцу стати новим англійським королем Генрі IV. Наприкінці життя очолив Західну марку в Північній Англії (1399). Одружувався двічі: з кастильською інфантою Ізабелою (1372—1392) і кентською графинею Джоан Голланд (з 1393). Мав дітей лише від першого шлюбу — йоркського герцога Едмунда, Констансу, кембриджського графа Річарда. Помер у Ленглі, Англія. Похований у місцевому монастирі.

• Е́дмунд Ленглі́йський (англ. Edmund of Langley) — за місцем народження.
• Е́дмунд Йо́ркський (англ. Edmund of York) — за герцогським титулом.
• Е́дмунд Ке́мбриджський (англ. Edmund of Cambridge) — за графським титулом.

1381 року Едмунд Ленглійський брав участь у третій португальсько-кастильській війні на боці португальського короля Фернанду I. Португальці зазнали поразки й підписали 10 серпня 1382 року сепаратний Елваський мир. 1 вересня того ж року кембриджський граф отримав назад свої кораблі й відплив з Лісабону до Англії^[2]. Перед цим він відіграв позитивну роль у звільненні з-під арешту авіського магістра Жуана (майбутнього португальського короля Жуана І), що згодом посприяло відновленню португальсько-англійського союзу^[3].

• Tuck, Anthony. Edmund, first duke of York (1341—1402) // Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press, 2008.
• Sumption, Jonathan. The Hundred Years War III: Divided Houses. London: Faber & Faber Ltd, 2009.
• Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Едмунд Ленглійський