Едвард Роза Лодевейк Снелдерс (нід. Eduard Roza Lodewijk Snelders; 9 квітня 1959, Капеллен, Бельгія) — бельгійський футболіст, захисник.
Клубна кар'єра
У професійному футболі дебютував у першому турі чемпіонату Бельгії 1975/76 за «Антверпен». На той час гравцеві виповнилося 17 років. З роками півзахисник, який іноді грав і в обороні, став основним гравцем антверпенського клубу.
У 1980 році перебрався в «Локерена», у складі якого відразу ж став віцечемпіоном та фіналістом кубку Бельгії (у фіналі команда поступилася «Стандарду», 0:4). Через сезон «Локерен» посів четверте місце в чемпіонаті під керівництвом Робера Васежа. Але після двох сезонів Снелдерс залишив команду. Потім 23-річний півзахисник вперше перебрався до «Льєрса», де знову протримався лише два сезони. Разом з командою в турнірній таблиці чемпіонату тримався трохи вище зони вильоту. «Льєрс» у ті роки вічував труднощі через відхід найкращого бомбардира Ервіна Ванденберга.
Попри те, що команда понизилася в класі, у 1984 році Снелдерс перейшов у «Стандард» (Льєж). У цей період Руші постраждали від справи Бельмана і мали труднощі з тим, щоб боротися за високі місця. Едді регулярно грав, зрештою допоміг клубу фінішувати третім після «Андерлехта» і «Брюгге» на другому році свого перебування в Льєжі. Влітку 1986 року обміняв «Стандард» на «Кортрейк».
У Західній Фландрії став важливим гравцем, який забезпечив солідність захисту. У цей період «Кортрейк» змінював декілька тренерів на рік, але виріс у міцну команду середнього рівня. Після трьох сезонів 30-річний півзахисник перебрався до новоствореного «Жерміналь Екерена», де на початку 1990-х став одноклубником Йоса Даердена, Філіппа Ванде Валлє, Ніко Класена, Дідьє Дідене, Сімона Тахамати та Майка Верстратена. У 1990 році «Жерміналь» дійшов до фіналу Кубку Бельгії. Але «Льєж» виграв вище вказаний матч з рахунком 2:1.
У 1994 році Едді Снелдерс повернувся в «Льєрс». Рівно десять років тому Снелдерс востаннє одягав футболку вище вказаного клубу. За короткий період часу став капітаном молодого покоління, яке стане чемпіоном у 1997 році під керівництвом Еріка Геретса. Самого Едді в цій команді вже не було, оскільки у 1996 році він повернувся в «Жерміналь Екерен», де отримував дуже мало ігрової практики. Клуб виграв Кубок Бельгії, в напруженому фіналі переміг «Андерлехт» (4:2, після додаткового часу). Снелдерс не включений до складу. Наприкінці того сезону завершив кар'єру гравця.
Загалом у Першому дивізіоні провів 594 матчі. Більше ігор на футбольному полі провели лише Віллі Велленс та його колишній одноклубник Раймонд Момменс.
Кар'єра в збірній
Після чудового сезону 1980/81 років, у жовтні 1981 року Едді Снелдерс отримав виклик до національної збірної. «Червоні дияволи» програли (0:3) у Роттердамі в поєдинку кваліфікації чемпіонату світу 1982 року проти Нідерландів, на який Бельгія вже кваліфікувалася. Едді вийшов на поле в стартовому складі, а на 63-й хвилині його замінив Жерар Плессер.
Знову отримав виклик до національної команди у вересні 1984 року на товариський матч проти Аргентини, який відбувся на Склессені. Едді так і не вийшов на поле, а бельгійці програли вище вказаний матч (0:2).
По завершення кар'єри
Після завершення кар'єри футболіста почав працювати помічником тренера в «червоних дияволів». Він був співкоментатором футбольних матчів для Sporza Radio та Sporting Telenet до моменту його відсторонення на початку грудня 2023 року за непристойність.
Скандал
На початку грудня 2023 року був затриманий поліцією Брассата за підозрою в ексгібіціонізмі, який скоював у своїй компанії з нерухомості[1]. Під час судового розгляду з'ясувалося, що Снелдерс також таємно знімав жінок у своєму будинку відпочинку в Арденнах, в результаті чого його також притягнули до кримінальної відповідальності за вуаєризм[2]. Згодом з'ясувалося, що Снелдерс знімав у роздягальнях громадського басейну[3].
Особисте життя
З 2022 по 2024 рік Снелдерс був одружений на Бе де Мейер, відомої як асистент бельгійської версії телевізійної програми «Колесо фортуни», з якою він деякий час мав стосунки[4][5].
Примітки
Посилання
.svg){kind=small}
