Згідно даних подимного реєстру Овруцького повіту 1634 року представники овруцької шляхетської родини Дідковських гербу «Сас»[1]. у селі володіли всього трьома родинами підданих. Станом на середину XVII ст., за неповними даними, у Дідківцях проживало не менше чотирьох сімей Дідковських[2]. Для досягнення достатку представникам такої дрібної шляхти довелось нести військову службу, будувати духовну кар'єру та спробувати себе в юриспруденції[3][4][5]. Чимало представників родини потрапили на нижчі уряди в ґродських і земських канцеляріях, зокрема у 1617 р. якийсь Дідковський зафіксований як земський підписок у Києві. У 1643 році у житомирській ґродській канцелярії фігурує Захаріяш Петрович Дідковський, а під 1648 р. згадується знову ж таки як київський земський підписок Дідковський[6][7].
29 червня 1960 року рішенням ЖОВК № 683 «Про об'єднання деяких населених пунктів в районах області» в зв'язку із зселенням хуторів і фактичним злиттям окремих поселень об'єднано село Лутаї та село Новосілка з селом Дідківці Дубищенської сільської ради.
↑Кулаковський П. Новгород-сіверська ґродська канцелярія: персональний склад. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Острог, 2019. Вип. 28. С. 23
↑Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т Критики. — Вид. 2-ге, перегл. і випр. — Київ: Критика, 2008. с. 259
↑Яковенко Н. Матеріали до персонального складу канцелярій Волині, Наддніпрянщини та Східного Поділля (остання третина XVI — середина XVII століть). До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. Київ; Львів, 2004. Т. І. c. 340, 342
↑Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т Критики. — Вид. 2-ге, перегл. і випр. — Київ: Критика, 2008. с. 258
↑Кулаковський П. Новгород-сіверська ґродська канцелярія: персональний склад. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Острог, 2019. Вип. 28. С. 20-31