Тарас Дурай народився у Тернополі, де й почав займатися футболом за прикладом старшого брата. Першим тренером юнака був Володимир Філіп[1], який вирішив взяти Дурая до спортшколи навіть не зважаючи на те, що його вікової групи ще не було і хлопцю доводилося тренуватися з гравцями на 2 роки старшими за нього. У 1998 році провів у ДЮФЛ по 1 грі у складі СДЮШОР Ужгород та СДЮШОР «Карпати» (Львів), однак повернувся до Тернополя. У 2001 вперше почав залучатися до ігор тернопільської «Ниви», однак обмежився перебуванням у запасі, на полі так і не з'явившись. У 2002 році брав участь у змаганнях аматорів у складі «Сокола» (Бережани). Взимку 2003 року повернувся до «Ниви», а 5 квітня того ж року дебютував у складі тернополян у матчі з «Нафтовиком» (Долина). У другій частині сезону 2006/07, після того, як завершив кар'єру Любомир Вовчук, Тарас став капітаном команди.
Улітку 2008 року перебував на перегляді у «Карпатах»[2], однак львів'янам не підійшов. Натомість півроку потому, під час зимового міжсезоння, перейшов до лав луганської «Зорі» на орендних засадах[3]. 14 березня 2009 року дебютував у Прем'єр-лізі в поєдинку проти донецького «Металурга». Влітку того ж року їздив на перегляд до криворізького «Кривбаса»[4], однак залишився в луганську, де й дограв календарний рік. Запам'ятався тим, що у матчі проти київського «Динамо» 25 вересня 2009 року під час верхової боротьби ліктем розбив лице Андрію Шевченку, після чого того замінили[5].
Узимку 2010 року їздив на перегляд до казахського «Актобе», у складі якого виступав на Кубку Співдружності[6], однак до підписання контракту справа так і не дійшла. Втім, без роботи Дурай не залишився і приєднався до луцької «Волині», керівництво якої згодом ухвалило рішення віддати його в оренду до білоруської «Білшини»[7]. Після повернення з оренди півроку перебував поза футболом, допоки не уклав угоду з кіровоградської «Зіркою», у складі якої провів 22 поєдинки та тричі розписався у воротах суперників.
Транзитом через київську «Оболонь» Тарас Дурай опинився у ПФК «Суми», з яким підписав контракт 23 квітня 2013 року[8].
З 2014 по 2015 рік знову грав за «Ниву». 2 лютого 2016 року отримав статус вільного агента у зв'язку з розпуском тернопільської команди[9]. Наприкінці березня того ж року став гравцем гродненського«Німана»[10], але вже наприкінці липня того ж року за обопільною згодою залишив команду[11].
21 квітня 2017 року підписав контракт до кінця першого кола чемпіонату Білорусі з «Гомелем».
Брав участь у «срібному» (2009/10) сезоні «Волині», однак провів всього 1 матч, чого замало для отримання нагород
Примітки
↑У джерелах зустрічається прізвище «Філіпов», однак тренером тернопільської СДЮШОР був саме Володимир Філіп — Г. Гунтік. Філіп Володимир Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — 788 с. — ISBN 978-966-528-318-8. — С. 659.
