Вихованець гродненської ДЮСШ Белкард та мінського РДУОРу, з 2008 року почав грати за дубль мінського«Динамо». 2010 року отримав травму, через яку не грав протягом півроку. Після відновлення від травми з середини 2011 року виступав за гродненський «Белкард», у сезоні 2012 став основним воротарем команди у Другій лізі. У сезоні 2013 року був гравцем світлогорського«Хіміка» у Першій лізі.
У березні 2014 року перейшов до берестейського«Динамо»[2], де став другим воротарем після Костянтина Руденка. Сезон 2015 року розпочав як дублер Валерія Фомичева, але після його відходу з команди у червні став основним воротарем.
У січні 2016 року перейшов до мікашевицького «Граніту»[3]. У липні 2016 року у зв'язку з фінансовими проблемами «Граніта» залишив клуб і перейшов до «Слуцька»[4], де в зв'язку із травмою Артура Леська став основним воротарем. У сезоні 2017 року чергувався у воротах слуцької команди із Борисом Панкратовим.
У грудні 2017 року залишив «Слуцьк» та підписав однорічний контракт із «Гомелем»[5]. У складі команди став основним воротарем, витіснив Олега Ковальова. У грудні 2018 року продовжив угоду з гомельським клубом на сезон 2019 року[6]. Однак у сезоні 2019 виступав переважно за дублюючий склад, зіграв за основну команду лише в одному матчі. У липні 2019 року залишив гомельський клуб[7].
Незабаром приєднався до гродненського«Німану», де закріпився як основний воротар[8]. У січні 2021 року продовжив контракт із клубом[9].
У липні 2017 року виступав за другу збірну Білорусі на Кубку короля в Таїланді.
Громадянська позиція
Після жорстокого придушення акцій протесту, спричиненого масовими фальсифікаціями на президентських виборах 2020 року, побиттям і катуваннями затриманих демонстрантів, він та ще 92 білоруські футболісти засудили насильство в Білорусі[10].
