Дружко Марія Олександрівна

Дружко Марія Олександрівна
Народилася1 березня 1983(1983-03-01) (41 рік)
Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Діяльністьписьменниця, поетеса, культурний діяч
Alma materДніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Мова творівукраїнська

Марі́я Олекса́ндрівна Дружко́ (нар. 1 березня 1983(19830301), Дніпродзержинськ) — українська поетеса та прозайкиня, культурна і громадська діячка, видавчиня і літературний консультант. Членкиня Національної спілки письменників України (2003) та Національної спілки журналістів України (2019).

Координаторка і муза[1] молодіжного мистецького проекту VivArt з дня його заснування (2005). Літературний редактор однойменного літературно-мистецького альманаху.

На даний момент Марія Дружко представляє кабінет молодого автора при Обласній Дніпровській організації НСПУ, приділяє велику увагу розвитку молодої літератури Придніпров'я.

Біографічні відомості

Закінчила у місті Кам'янське середню школу № 38 із золотою медаллю, а також музичну школу № 3.

Закінчила Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, факультет української та іноземної філології і мистецтвознавства (2000—2005).

З 2003 року член Національної спілки письменників України. Пише віршовані та прозові твори для дорослих і дітей.

У 2019 році Марія Дружко залучилася до руху амбасадорів книжкового Форуму видавців у Львові і була удостоєна звання «Найкреативнішого амбасадора».    

Творчість

Марія Дружко і Олена Ляшенко на 26-му книжковому форумі у Дніпрі

Пише вірші, прозу, літературно-критичні статті.

Видала 6 персональних поетичних збірок:

  • Журливі журавлі. — Дніпропетровськ, 2000.
  • Сонячна соната. — Дніпропетровськ, 2001.
  • Камертони душі. — Дніпропетровськ, 2003.
  • Клепсидра.  — Дніпропетровськ, 2006.
  • Стрітення. — Дніпропетровськ, 2012.
  • Атмосфера слова.  — Кам'янське, 2020.

2005 року побачила світ перша дитяча книжка поетеси — «Казочка про рукавички»[2].

Після того письменниця написала ще кілька дитячих творів і казок — як віршованих, так і прозових: «Вишенька», «Бузок», «Квасько та Кватруся».

Авторка романів «Шейла» (2008), «Полювання на тура»[3] (2017).

Марія Дружко разом з друзями на Book Space 2019

Відзнаки

  • Лауреатка премії Дніпропетровської обласної державної адміністрації «Обдаровані діти — надія України» (1999, 2000).
  • Лауреатка всеукраїнського літературно-мистецького віча «Собори наших душ» імені Олеся Гончара (1998, 1999, 2000).
  • Лауреатка міжнародного конкурсу «Морський коньок» (1998).
  • Лауреатка обласної премії творчо обдарованої молоді (Дніпропетровськ, 2003, 2004).
  • Лауреатка Міжнародної премії імені Олеся Гончара (2008).
  • Лауреатка літературної премії імені Валеріана Підмогильного (2012).
  • Лауреатка премії в галузі культури, мистецтва та літератури (2014).
  • Лауреатка літературного конкурсу Національної спілки письменників України «Степова Еллада» (2016).
  • Лауреатка фестивалю поезії «Підкова Пегаса» (2018).[4]
  • Лауреатка міжнародного фестивалю «National novel writing month» (2018).
Марія Дружко і клуб Vivart на українському радіо

Публікації

Твори Марії Дружко увійшли до Антології літератури для дітей та юнацтва Придніпров’я «Сяєво жар-птиці» (2009), Шевченкіани Придніпров’я (2010), Антології сучасної новелістики та лірики України (2016).

Марія Дружко є співавтором літературних збірників «Собори наших душ» (1998 – 2001), «Весняний цвіт» (2003), «Неопалима купина» (2004), «Ятрань» (2005), «Січеславці  про Багряного» (2006), «Мальви для героя» (2019), «Йому тринадцятий минало» (2020).

Має публікації в альманахах, журналах та газетах «VivArt”, «Саксагань», «Київська Русь», «Дніпро», «Січеслав»,  «Бористен», «Свічадо», «Гранослов'є», «Свобода», «Степова Еллада», «Літературна Україна» та ін.

Марія Дружко - амбасадор форуму видавців у Львові, 2019 рік

Примітки

  1. ↑ Про Марію Дружко. dnipro.libr.dp.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 11 квітня 2020.
  2. ↑ Вести Приднепровья. web.archive.org. 29 вересня 2007. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 11 квітня 2020.
  3. ↑ Марія Дружко. Літературний альманах Палисадник. palisadnik.org.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 11 квітня 2020.
  4. ↑ Відбувся ХІ Всеукраїнський фестиваль поезії «Підкова Пегаса» // Сайт «Краснослов». — 2018. — 24 вересня. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.

Посилання