PROFILPELAJAR.COM

Дронго чорний

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Дронгові (Dicruridae)
Рід:	Дронго (Dicrurus)
Вид:	Дронго чорний

Біноміальна назва

Dicrurus macrocercus
(Vieillot, 1817)

Посилання

Вікісховище:	Dicrurus macrocercus
Віківиди:	Dicrurus macrocercus
EOL:	45516856
ITIS:	179656
МСОП:	22706961
NCBI:	261969

Дронго чорний^[2] (Dicrurus macrocercus) — вид невеликих горобцеподібних птахів родини дронгових (Dicruridae). Має 7 підвидів.

Опис

Птах розміром зі шпака. Загальна довжина 27—30 см при вазі 51 г. Довжина крила самців 142—159 мм, самиць — 143,5—145 мм. Хвіст довгий — 130—150 мм, глибоко вирізаний. Косиці хвоста трохи розведені в боки. Ноги короткі, дзьоб недовгий, міцний, з невеликим гачком на вершині, оточений пружними щетинками.

Доросла птиця цілком чорна з синюватим або зеленуватим металевим відливом, особливо сильним на спинний стороні. Дзьоб і ноги чорні, райдужина очей темно-червона. У першому річному вбранні на пір'ї черева і подхвостья видно білуваті облямівки, що утворюють слабкий лускатий малюнок, райдужина темно-коричнева.

Спосіб життя

Населяє порослі деревами місцевості, як в природному, так і в культурному ландшафті. Нерідко супроводжує стада рогатої худоби, розшукуючи комах близько тварин і на їх спинах. Часто сидить на проводах або одиночних гілках. Утворює громади у 20—30 особин. Полює за літаючими комахами, зокрема метеликами, сараною, цикадами, термітами, осами, бджолами, мурахами, міллю, жуками, бабками. Іноді полює на дрібну рибу, скорпіонів та багатоніжок.

Голос металевий, дзвінкий, у пісні часто звучать коліна, запозичені з пісень інших птахів, зокрема туркестанського яструба, чим відлякує ворогів. Линька відбувається раз на рік, повна — наприкінці літа і восени.

Розмноження чорних дронго буває в квітні — серпні. Гнізда влаштовуються високо на дереві. Іноді на цьому ж дереві можуть перебувати гнізда вивільги або голуба. Дронго мирно уживається з цими птахами, тоді як ворон і яструбів рішуче виганяє зі своєї гніздової ділянки. У кладці 3—5 яєць білого кольору з бурими і фіолетовими цяточками.

Поширення

Розповсюджено в Південній і Східній Азії: від Ірану до Індії (тут доволі звичайний птах), на південь до островів Шрі-Ланка, на островах Ява і Балі (Індонезія).

Підвиди

D. m. macrocercus (Vieillot, 1817)
D. m. albirictus (Hodgson, 1836)
D. m. minor Blyth, 1850
D. m. cathoecus Swinhoe, 1871
D. m. thai Kloss, 1921
D. m. javanus Kloss, 1921
D. m. harterti Baker, 1918

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Dicrurus macrocercus: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 9 жовтня 2020
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Джерела

Shukkur, EAA (1978) Biology, Ecology and Behaviour of the Black Drongo (Dicrurus adsimilis). Thesis, University of Calicut.
Ridley, AR & NJ Raihani (2007). Facultative response to a kleptoparasite by the cooperatively breeding pied babbler. Behav. Ecol. 18 (2): 324—330.