Дорошенко Ганна Степанівна

Дорошенко Ганна Степанівна
Діяльністьпедагог, поетеса
У шлюбі зДорошенко Ярослав Юрійович Редагувати інформацію у Вікіданих

Дорошенко Ганна Степанівна (1 червня 1954, м. Івано-Франківськ) — українська поетеса, прозаїк, педагог і громадська діячка, член Національної спілки письменників України (2001) та Національної спілки журналістів України (2003), лауреатка Педагогічної премії імені Богдана Ступарика (2007). Дружина поета Ярослава Юрійовича Дорошенка.

Життєпис

Закінчила з відзнакою філологічний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені В.Стефаника у 1975 році. Працювала директором кінотеатру імені Івана Франка.

З 1983 до 2016 року очолювала колектив загальноосвітньої школи-садка № 3. За роки її керівництва заклад неодноразово змінював свою специфіку, намагаючись, відповідно до вимог часу, працювати в рамках свого цільового призначення. У 2003 році з ініціативи директора було внесено зміни в Статут і навчальний заклад був реорганізований у загальноосвітню школу-садок І ступеня № 3[1] з групами цілодобового перебування дітей. Основне завдання школи-садка — соціальна реабілітація і психолого-педагогічна корекція дітей з родин, які потрапили в складні життєві обставини. За час роботи в новому статусі було надано допомогу і підтримку більше ніж трьомстам сім'ям, які волею долі чи в результаті власної безвідповідальності потрапили в біду. Навіть попри всі старання педагогів, більше 50-ти батьків пішло з життя через неправильний спосіб життя. До роботи школи долучалися благодійники, завдяки яким заклад вижив у непростих економічних умовах і став рідною домівкою сотням знедолених дітей.

Громадська діяльність

Г. Дорошенко була редактором міського педагогічного видання «Кур'єр освіти», яке виходило в рамках муніципальної газети «Західний кур'єр», членом Президії міськкому профспілки працівників освіти і науки, відстоювала права освітян, виступаючи на різного роду протестних акціях, членом координаційної ради з питань профілактики правопорушень серед неповнолітніх, членом колегії управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, член правління Івано-Франківського міського об'єднання «Просвіта».

Працює на посаді методиста Івано-Франківського міського Будинку вчителя.

Творчість

Ганна Дорошенко з дитинства пише вірші. Авторка поетичних видань «Квіт щастя», «Їм шутка шлях у вічність освятила», «Білі квіти самотності», «Секрети писанкарства», «Дівчинка Оксанка — чудова писанкарка», «Чарівна птаха з Богом говорила», «Гра-загадка», «Як Тур карпатський з сонечком зустрівся», «Вічна писанка», «Як з диво-писанки творився білий світ», «Чого лишень на світі не буває», «Як писанка людей і звірів помирила», «Колискова для сонечка», «Як діва-воїн боронила світ» та інших[2].

Упорядниця книги спогадів про професора Богдана Михайловича Ступарика «Задивлений у вічність»[3].

Проводить велику роботу по вшануванню пам'яті свого чоловіка, репресованого українського поета, багаторічного голову Івано-Франківської організації НСПУ Я. Ю. Дорошенка (1931— 2007): упорядкувала книги спогадів про нього «Летять у спомини літа» та ювілейний сонетарій «На толоці одвічних таємниць» до 80-річчя від дня народження поета[4] [5], бере участь в урочистостях з нагоди вручення міської літературної премії імені Ярослава Дорошенка[6].

Авторка численних передмов до літературно-мистецьких видань. Твори письменниці друкувалися в колективних збірниках, в періодичній пресі. Публікує в ЗМІ статті як журналістка і педагог, має свої авторські сторінки і рубрики. Готує сценарії масштабних загальноміських свят. З часу відновлення міського об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» організувала і провела багато літературно-мистецьких вечорів для своїх колег-літераторів, заходів просвітницько-виховного характеру для освітян та молоді міста.

2019 року в Літературному музеї Прикарпаття відбулось відкриття виставки «Дорогою добра і любові» до ювілею Ганни Дорошенко[7].

Твори

  • «Квіт щастя»
  • «Їм шутка шлях у вічність освятила»
  • «Білі квіти самотності»
  • «Секрети писанкарства»
  • «Дівчинка Оксанка — чудова писанкарка»
  • «Чарівна птаха з Богом говорила»
  • «Гра-загадка»
  • «Як Тур карпатський з сонечком зустрівся»
  • «Вічна писанка»
  • «Як з диво-писанки творився білий світ»
  • «Чого лишень на світі не буває»
  • «Як писанка людей і звірів помирила»
  • «Колискова для сонечка»
  • «Як діва-воїн боронила світ»
  • Задивлений у вічність: Спогади про Людину, Патріота, Вченого
  • «На толоці одвічних таємниць»

Нагороди

Нагороджена грамотами Івано-Франківського міського та обласного управлінь освіти і науки, подяками міського голови, грамотою ЦК профспілки працівників освіти і науки, просвітянськими грамотами, лауреатка педагогічної премії ім. Б. Ступарика.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Івано-Франківська загальноосвітня школа-садок І ступеня №3. Франківськ сьогодні : довідник Івано-Франківська. Процитовано 3 квітня 2022.
  2. ↑ Дорошенко Ганна - Хата-читальня Прикарпаття. sites.google.com. Архів оригіналу за 23 квітня 2017. Процитовано 3 квітня 2022.
  3. ↑ Задивлений у вічність: Спогади про Людину, Патріота, Вченого / упорядн. Ганна Дорошенко. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2003. — 80 с
  4. ↑ Поперечна Л. Хрестини книжки [Я. Дорошенка «На толоці одвічних таємниць» та кн. спогадів «Летять у споминах літа» (Івано-Франківськ, 2011), освячення яких відбулося в Центрі патріот. виховання ім. С. Бандери] / Л. Поперечна // Західний кур’єр. —2011. — 24—30 листоп. (№ 47). — С. 18.
  5. ↑ Посічанський М. «Книжкові хрестини». Започатковано ще одну духовну традицію [презентовано книги до 80-річчя від дня народження Я. Дорошенка: сонетарій «На толоці одвічних таємниць» та кн. спогадів «Летять у спомини літа»] / М. Посічанський // Галичина. — 2011. — 26 листоп. (№ 178). — С. 5.
  6. ↑ Відбулося урочисте вручення міської літературної премії ім. Я.Дорошенка. Івано-Франківськ : офіційний сайт міста. 6 листопада 2012. Процитовано 3 квітня 2022.
  7. ↑ Відкрилася виставка робіт Ганни Дорошенко. Івано-Франківськ : офіційний сайт міста. 6 червня 2019. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.

Джерела

Посилання