PROFILPELAJAR.COM

Довгополюк Матвій Лукич
Довгополюк Матвій Лукич
Народився	1893 ; Погребище, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	28 лютого 1944 ; ГУЛАГ[d], СРСР
Країна	Українська РСР
Діяльність	письменник, поет
Знання мов	українська
Роки активності	з 1913
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Довгополюк.

Матвій Лукич Довгополюк (* 1893, Погребище — замучений 28 лютого 1944 у таборах ГУЛАГу) — український педагог, поет, прозаїк. Редактор журналу «Трудова освіта». Член літературної організації «Плуг», його поезії, оповідання та нариси публікувалися з 1913 року у «Ріллі», «Кооперативному пути», «Трудовій освіті», «Вістях», «Комуністі». Професійний агроном.

Жертва російсько-більшовицького терору.

Біографія

Працював агрономом у Охтирці Харківської губернії. Включився в національний рух. 1917 видав першу збірку віршів, а 1918 — перші оповідання. Після встановлення радянської влади на території України лишився в Охтирці, включився у роботу комуністичних органів влади.

Був товаришем дитинства та юності Насті Присяжнюк, приятель Бориса Антоненка-Давидовича Охтирського періоду, а також сумського освітнього діяча Юрія Самброса.

Був керівником Охтирського дитячого містечка. Вихованець Дитмістечка Платон Воронько згадував:^[1]

Хлопчиком батьки віддали мене на виховання в Охтирське дитмістечко. Педагог, агроном і поет Матвій Лукич Довгополюк прагнув відкрити в кожної дитини талант, прищепив любов до поезії Павла Тичини, яка стала для мене тим живим середовищем, у якому формується душа людини.

Заарештований групою НКВС СРСР 6 листопада 1937 року, вирок — 10 років ВТТ. Покарання відбував у Ярославській області (РРФСР). Загинув в ув'язненні 28 лютого 1944. Посмертно реабілітований 1990 року. Спогади про нього лишив Ю.Самброс у книзі «Щаблі життя».