Добринське плато

Добринське плато
Добринско плато

43°13′23″ пн. ш. 27°28′30″ сх. д. / 43.223° пн. ш. 27.475° сх. д. / 43.223; 27.475 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Болгарія
Система Східно Дунайська равнина
Тип плато Редагувати інформацію у Вікіданих
Висота 360 м
Добринське плато. Карта розташування: Болгарія
Добринське плато
Добринське плато
Добринське плато (Болгарія)
Мапа

Добринське платоплато в північно-східній Болгарії, на Східній Дунайській рівнині, у Варненської області. Назва плато походить від села Добрина, розташованого в південно-західній частині Провадії.[1]

Добринське плато піднімається на сході східної долини Дунаю, розташоване між Провадійською ущелиною Провадійської річки на заході, Добруджанським плато на півночі, Девненської низиною на сході і Синделською низиною на півдні. Довжина плато з заходу на схід становить близько 10 км, а ширина з півночі на південь - близько 6 км. Його максимальна висота гора Бардото 360 м, розташована в північній частині в 900 м на південний - схід від села Петров Дол.[1]

Плато складається з нижніх і верхніх крейд і мергелів, обкладених еоценовими глинисто-піщаними скелями. На заході, півночі і сході схили круті, трохи вертикальні, а на південь плавно спускаються до Синдельської рівнини. Особливо примітні західні схили плато, що піднімаються вертикально над лівим берегом річки Провадія в районі міста Провадія, увінчані вапняними скелями. У деяких місцях денівеляція по сусіднім землям перевищує 300 м. В цілому плато має невеликий схил на південь.[1]

Клімат помірно-континентальний з відносно холодною зимою і теплим літом. Добринське плато відокремлене від глибоких ущелин. Від нього тече річка Манастир, ліва притока Провадійської річки, яка тече в південному напрямку і ділить плато на дві майже рівні частини.[1]

У південно-західній частині плато знаходиться село Добрина, а по її периферії - міста Провадія на заході, Девня на сході і села Петров Дол і Старозелець на півночі і Монастир на півдні.[1]

Топографічна карта

Джерела

  1. а б в г д Николай Мичев (1980). Географски речник на България. София: Наука и изкуство. с. 171.  (болг.)