Диск Ейлера — наукова навчальна іграшка, яку використовують для ілюстрування та вивчення динамічної системи обертового диска на плоскій поверхні (наприклад, обертова монета), також була предметом низки наукових робіт^[1][2][3]. Популярність іграшка отримала, зокрема, через різке прискорення обертання, коли диск втрачає енергію і наближається до стану спокою. Цей феномен названо на честь Леонарда Ейлера, який вивчав його у XVIII столітті.

Обертовий диск врешті решт зупиняється, і робить це він досить різко. Заключна стадія руху супроводжується дзижчанням, частота якого швидко зростає. Під час обертання диска точка контакту описує коло, яке коливається з постійною кутовою швидкістю ${\displaystyle \omega }$. Якщо рух не дисипативний (без тертя), ${\displaystyle \omega }$ є постійним, і рух зберігається назавжди; це суперечить спостереженням, оскільки ${\displaystyle \omega }$ не є постійним у реальних ситуаціях. Фактично, швидкість прецесії осі симетрії наближається до кінцевого значення, модельованого степеневим законом з показником приблизно −1/3 (залежно від конкретних умов).

Є два помітних дисипативних ефекти − тертя кочення, коли монета ковзає по поверхні, і опір повітря. Експерименти показують, що тертя кочення переважно відповідає за дисипацію і швидкість прецесії^[4] − експерименти у вакуумі показують, що відсутність повітря мало впливає на швидкість прецесії, і що вона систематично залежить від коефіцієнта тертя. У границі малого кута (тобто безпосередньо перед моментом зупинки обертання диска) переважним фактором є аеродинамічний опір (зокрема, в'язка дисипація), але до цієї кінцевої стадії домінівним ефектом є тертя кочення.

• Перелік об'єктів, названих на честь Леонарда Ейлера
• Китайська дзиґа

• http://eulersdisk.com/pubs.html [Архівовано 17 квітня 2021 у Wayback Machine.] − добірка публікацій з фізики процесу