PROFILPELAJAR.COM

	Вей
	Вей: історичні кордони на картіТериторії Вей 262 року.
Столиця	Лоян
Мови	китайська
Форма правління	монархія
	імператор
- 220—226	Цао Пі
- 226—239	Цао Жуй
- 239—254	Цао Фан
- 254—260	Цао Мао
- 260—265	Цао Хуань
Історичний період	період Саньго
- Заснована	220
- ліквідована	265
	Населення
-	близько 4,4 млн осіб
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Династія Вей

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вей.

Історія Китаю Історія Китаю:
Епоха неоліту
Три правителі і п'ять імператорів
Династія Ся
Династія Шан
Династія Чжоу		Західна Чжоу
		Східна Чжоу			Період Чуньцю
					Період Чжаньґо
Династія Цінь
(Династія Чу) — смутний час
Династія Хань		Західна Хань
		Династія Сінь, Ван Ман
		Східна Хань
Епоха трьох держав				Династія Вей	Династія Шу	Династія У
Цзінь			Західна Цзінь
			Шістнадцять варварських держав		Східна Цзінь
Південні та Північні династії
Династія Суй
Династія Тан
Династія Ляо		5 династій і 10 царств
		Північна Сун		Династія Сун
Династія Цзінь	Сі Ся	Південна Сун
Династія Юань
Династія Мін
Династія Цін
Республіка Китай
Китайська Народна Республіка				Республіка Китай

Ве́й (кит.: 魏; піньїнь: wèi) — династія і держава в Китаї періоду Саньго. Існувала протягом 220—265 років. Заснована китайським полководцем Цао Цао та його сином Цао Пі. Контролювала землі Північного і Центрального Китаю. В історичній літературі часто називається Цао-Вей (піньїнь: cáo-wèi) або Рання Вей (кит.: 前魏; піньїнь: qián-wèi).

Короткі відомості

Основи династії Вей були закладені Цао Цао, полководцем династії Хань. В часи занепаду останньої він, підтримуючи ханського імператора Сяня, завоював провінцію Янь на території Шаньдунського півострова і переніс столицю з Лояну до міста Сю провінції Юй. 200 року в битві при Гуаньду Цао Цао розбив свого суперника — великого регіонального володаря Юань Шао і об'єднав під своїм командуванням весь Північний Китай, встановив власну резиденцію в місті Єчен провінції Цзі^[1].

208 року Цао Цао став головним міністром династії Хань й від імені імператора розпочав підкорення регіональних володарів Південного Китаю. Під час походу на південь він зазнав поразки в битві при Чібі від коаліції військ Лю Бея та Сунь Цзюаня. Попри це, Цао Цао вдалося захопити центральнокитайську рівнину Гуаньчжун, за що імператор надав йому титул гуна Вей. Цао Цао продовжив завойовницькі походи і силами свого родича Сяхоу Юаня підкорив провінцію Лян. Після цього він розлучив імператора з імператрицею Фу, поставивши замість неї свою доньку. 216 року Цао Цао вдалося підкорити теократичну державу Чжан Лу в районі Ханьчжуна, за що його нагородили титулом вана Вей^[1].

Цао Цао був названим сином палацового євнуха і початково не мав військово-політичної та економічної бази для створення нової династії Вей. Проте після переїзду до міста Сю він створив ряд великомасштабних військових поселень, які дали йому військо і провіант. Населення поселень формувалося за рахунок селян та солдат, зігнаних із підкорених земель, розбійників і безпритульних. Половина поселенців була зайнята в колективному сільському господарстві, а інша половина — в походах. Адміністрація Цао Цао укомплектовувалася, переважно, легістами з родин Сюнь, Ченьцюнь та Чжун, головним гаслом яких було «сильне господарство — сильна держава»^[1].

220 року, після смерті Цао Цао, його син Цао Пі провів реформу набору чиновників до адміністрації. Планувалося залучити до неї якомога ширші верстви населення, проте в результаті головні чиновницькі місця отримали вихідці лише зі знатних сімей^[1], зокрема Чжун Ю.

Імператори Вей

Посмертне ім'я	Особисте ім'я	Період правління	Девіз правління
Історично використовується форма Вей + посмерте ім'я, за виключенням імператора Цао Пі, для якого використовується особисте ім'я.
Вень-ді 文帝	Цао Пі 曹丕	220—226	Хуанчу (黃初 Huángchū) 220—226
Мін-ді 明帝	Цао Жуй 曹叡	226—239	Тайхэ (太和 Tàihé) 227—233 Цінлун (青龍 Qīnglóng) 233—237 Цзінчу (景初 Jǐngchū) 237—239
Ці-ван^[2] 齊王 або Шаолін Лі-гун^[3] 邵陵厲公	Цао Фан 曹芳	239—254	Чженши (正始 Zhèngshǐ) 240—249 Цзяпін (嘉平 Jiāpíng) 249—254
Гаогуйсян-ґун^[4] 高貴鄉公	Цао Мао 曹髦	254—260	Чжен-юань (正元 Zhèngyuán) 254—256 Ганьлу (甘露 Gānlù) 256—260
Юань-ді 元帝	Цао Хуань >曹奐	260—265	Цзін-юань (景元 Jǐngyuán) 260—264 Сяньсі (咸熙 Xiánxī) 264—265

Див. також

Цао Цао — перший ван Вей (216–220)
Цао Пі — перший імператор Вей (220–226)
Чжан Ляо — полководець Цао Цао.
Сяхоу Дунь — полководець Цао Цао, двоюрідний брат Сяхоу Юаня.
Сяхоу Юань — полководець Цао Цао, двоюрідний брат Сяхоу Дуня.
Ван Бі — визначний філософ часів династії Вей, засновник вчення Сюань-сюе.
Лю Хуей — визначний математик.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Династія Вей // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
↑ Після скинення Цао Фана у 254 році за ним був збережений титул Ці-ван, який він носив до інтронації (в 235—239 гг.)
↑ Після ліквідації Цао Вей всі уцілілі члени роду Цао були понижені у рангу. Цао Фан отримав титул Шаолін Лі-гун («суворий князь Шаоліна», який він носив до своєї смерті у 274 році.
↑ Цао Мао був убитий 260 року під час невдалої спроби скинення фактичного правителя Сима Чжао і посмертно понижений у рангу до князя Гаогуйсян.