Джофрі походить з сім'ї українських канадців.[1][2] Його рідний дід був членом Едмонтонської інвестиційної компанії, який належать права, зокрема на хокейний клуб НХЛ «Едмонтон Ойлерз».
Хокейну кар'єру розпочав 1998 року в складі місцевої команди «Форт-Саскачеван». З 2000 по 2003 захищав кольори команди «Медисин-Гат Тайгерс» (ЗХЛ).
2002 року був обраний на драфті НХЛ під 7-м загальним номером командою «Майті Дакс оф Анагайм». У складі «Могутніх качок з Анагайма» блискуче провів свій перший сезон в НХЛ, набравши 34 очка (13+21) у 75 матчах регулярного чемпіонату. Через локаут в наступному сезоні змушений був виступати в складі фарм-клубу «Цинциннаті Майті Дакс», де був одним з найкращих. У серії плей-оф 2006 року Джофрі став першим новачком «Анагайм», якому вдалось зробити хет-трик, сталось це в третьому матчі проти «Колорадо Аваланч».[3]
По завершенні сезону 2005/06 Джофрі обміняли на одного з гравців з «Едмонтон Ойлерз». У складі «нафтовиків» він проведе лише один сезон.
1 липня 2007, Лупул знову потрапляє під обмін цього разу разом з капітаном «Ойлерз» Джейсоном Смітом він вирушив до клубу «Філадельфія Флаєрс» в зворотньому напрямку вирушили фін Йоні Піткянен та канадець Джефф Сендерсон, а також «нафтовики» отримали переважне право в третьому раунді драфту 2007 року.[4]
5 січня 2008, Лупул зіткнувся з партнером по команді Деріеном Гетчером у матчі проти «Торонто Мейпл Ліфс» та отримав травму спини. 9 лютого 2008, повернувся на майданчик у матчі проти «Нью-Йорк Рейнджерс». 21 липня 2008, Джофрі погодився продовжити контракт з «льотчиками» ще на один рік.[5]
26 червня 2009, Джофрі разом із швейцарцем Лукою Збізою обмінюють на Кріса Пронгера з «Анагайм Дакс».[6] Рецидив старої травми не дав зіграти на повну силу в складі «Дакс», за два роки Лупул відіграв лише 49 матчів у регулярному чемпіонаті.
9 лютого 2011, Лупул знову потрапив під обмін між клубами, цього разу він опинився в «Торонто Мейпл-Ліфс». Сезон у складі «кленових» він завершив з 18 очками, які набрав у 28 іграх.
У наступному сезоні 2011/12 Лупул грав в одній ланці з Філом Кесселем, цей дует настільки сильно відіграв першу половину сезону, що обидвоє отримали запрошення на матч усіх зірок НХЛ, де грали в складі команди Здено Хара. 2 березня 2012 в «Торонто Мейпл-Ліфс» відбулась зміна головного тренера замість Рона Вілсона команду очолив Ренді Карлайл під керівництвом котрого Джофрі грав у складі «Анагайм». Наприкінці сезону Лупул був серед номінантів на Приз Білла Мастертона.
Під час локауту в сезоні 2012/13, нападник захищав кольори російського клубу «Автомобіліст» (КХЛ) та після припинення локауту повернувся до клубу, ставши між іншим помічником капітана «кленових». 20 січня 2013 уклав новий п'ятирічний контракт на суму $26,25 мільйонів доларів. У матчі проти «Піттсбург Пінгвінс» під час зіткнення з воротарем останніх Марком-Андре Флері, отримав перелом правого передпліччя та пропустив 25 матчів регулярної першості. Повернувся до складу команди 16 березня.
Цього сезону «Мейпл-Ліфс» вперше з 2004 вийшов до плей-оф Кубка Стенлі, але вже в першому раунді поступився в серії «Бостон Брюїнс» 3:4. У цих семи матчах Джофрі набрав чотири очка (3+1).
14 листопада 2015, Лупул закинув свою 200-у шайбу в кар'єрі в матчі проти «Ванкувер Канакс» (4-2).[7] 1 грудня 2015 він знову отримав пошкодження, а в лютому і операцію. Незважаючи на чутки про його повернення до складу команди, зокрема про це говорив партнер по команді влітку 2016 Назем Кадрі. Сезон 2015/16 став останнім в ігровій кар'єрі хокеїста.
Загалом провів Джофрі 747 матчів у НХЛ, включаючи 46 ігор плей-оф Кубка Стенлі.
.svg){kind=small}
