Джеррі Гаф

Джеррі Гаф
Народився26 квітня 1935(1935-04-26)[1]
Помер24 травня 2020(2020-05-24) (85 років)
Країна США
Діяльністьполітолог, історик, викладач університету
Alma materГарвардський університет
ЗакладТоронтський університет
Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн
Дюкський університет

Джеррі Ф. Гаф — (англ. Jerry Fincher Hough) (26 квітня 1935  — 24 травня 2020) — американський політолог, совєтолог.

Біографія

Джеррі Гаф почав викладати політологію у Дьюкському університеті в 1973 році. До того він працював у Торонтському університеті та в Іллінойському університеті в Урбана-Шампейн, а також був старшим науковим співробітником в Інституті Брукінгс. У Гарвардському університеті Гаф здобув такі наукові ступені: бакалавр гуманітарних наук, магістр гуманітарних наук та доктор філософії. Він планував перестати викладати у 2016 р. і піти на пенсію у 2018 р.[1]. Джеррі Гаф є колишнім чоловіком історика Шейли Фітцпартік (австралійсько-американського походження), яка є спеціалістом з історії Радянського Союзу.

Дослідження Гаф були зосереджені на внутрішній американській політиці, Радянському Союзі, демократизації Росії та американських зусиллях у побудові нації. Гаф був «ревізіоністом» радянської історії, стверджуючи, що рівень терору сильно перебільшений і що, між іншим, Радянський Союз був інституційно слабким при Сталіні.

У 2015 р. виникла суперечка навколо інтернет-коментаря Гафа до статті «Як принизив расизм Балтімору» у «Нью-Йорк Таймс». У ньому він порівнював азіатів та негрів і критикував їх за «відсутність бажання інтеграції» та за те, що «замість того, щоб важко працювати, вони тільки шкодують себе». Пізніше Гаф оприлюднив листа, у якому пояснював свою думку і називав себе справжнім послідовником Мартіна Лютера Кінга-молодшого[2] [Архівовано 20 липня 2017 у Wayback Machine.]. У 2015 р. перебував в академічній відпустці, що не пов'язана із суперечкою.

Бібліографія

  • Радянські префекти: Органи місцевої партії при прийняття рішень в галузі промисловості, Кембридж, Гарвардський університет, 1969.
  • Теорія Радянського Союзу та соціальних наук, Кембридж, Гарвардський університет Прес, 1977.
  • Як керує Радянський Союз, з Мерле Файззодом, Гарвардський університет Прес, 1979 р.
  • Радянський лідерство у перехідному періоді, Інститут Брукінгса, 1980.
  • Польська криза, Інститут Брукінгса, 1982.
  • Боротьба за третій світ: Радянські дебати та американські варіанти, Інститут Брукінгса, 1986.
  • Росія та Захід: Горбачов та політика реформ, Симон і Шустер, 1988.
  • Відкриття радянської економіки, Інститут Брукінгза, 1989.
  • Росія та Захід: Горбачов та політика реформ, друге видання, Нью-Йорк, Саймон і Шустер, 1990.
  • Президентські вибори в Росії в 1996 році, з Евеліною Давідіайером та Сьюзен Гудріч Леманн, Вашингтон, Інститут Брукінгса, 1996.
  • Демократизація та революція в СРСР, 1985—1991 роки, Вашингтон, Інститут Брукінгса, 1997.
  • Зростаючі болі: 1993 р. Вибори російської думи, з Тимофієм Колтоном (eds), Вашингтон, Інститут Брукінгса, 1998.
  • Логіка економічних реформ в Росії, 1991—1998 роки, Вашингтон, Інститут Брукінгса, 2001.
  • Зміни партійних коаліцій: дивовижне червоне-синє державне вирівнювання, Нью-Йорк, Агатон, 2006.

Видавнича діяльність

1989 — теп. час: шеф-редактор «Journal of Soviet Nationalities» — вид-во: Durham, NC: The Center (ISSN: 1043-7916; OCLC: 19564139)

Нагороди

Примітки

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124157254 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

Посилання

  • Andrzej Nowak, ZSRR jako przedmiot badań historycznych, «Dzieje Najnowsze» 26 (1994), s. 103—111.
  1. DUKE PROFESSOR DEFENDS COMMENTS COMPARING BLACKS, ASIANS
  2. Duke University Professor Stands By Racist Comments [Архівовано 20 липня 2017 у Wayback Machine.]