Джек Хорнер

Джек Хорнер
Jack Horner
Джек Хорнер в 2015 р.
Джек Хорнер в 2015 р.
Джек Хорнер в 2015 р.
Народився15 червня 1946(1946-06-15) (78 років)
Монтана
КраїнаUnited States
Діяльністьгеолог, палеонтолог, герпетолог
Alma materУніверситет Монтаниd
Галузьпалеонтологія
ЗакладЧепменський університет
НагородиRomer-Simpson Medal (2013)
Особ. сторінкаmuseumoftherockies.org
CMNS: Джек Хорнер у Вікісховищі

Джон Роберт Хорнер (нар. 15 червня 1946 р.) — американський палеонтолог, найвідоміший тим, що відкрив і назвав маязавра, надавши перші чіткі докази того, що деякі динозаври піклувались про своїх дитинчат. Хорнер був технічним радником для всіх фільмів про Парк Юрського періоду[1], з'являвся у «Світі Юрського періоду»[2] і був прототипом Доктора Алана Гранта, одного з головних персонажів франшизи.[3][4] Хорнер навчався в Університеті Монтани, хоча і не закінчив бакалаврат через недіагностовану дислексію, і йому було присвоєно почесний ступінь доктора наук. 1 липня 2016 року він пішов на пенсію з Державного університету штату Монтана. Сам Джон стверджує, що його витіснили з Музею Скелястих гір після того, як він одружився зі студенткою[5][6]. Зараз Джон викладає як президентський стипендіат в Чапманському університеті.

Життя і кар'єра

Хорнер народився і виріс поблизу Шелбі, штат Монтана. Він знайшов свою першу кістку динозавра у вісім років.[7] Джек навчався в Університеті Монтани за спеціальністю геологія та зоологія. Два роки він служив в розвідувальному підрозділі в Корпусі морської піхоти США у В'єтнамі під час війни у В'єтнамі. Горнер не закінчив ступінь бакалавра через важку дислексію.[8] Тим не менш, він написав дипломну роботу, досліджуючи фауну одного з найвідоміших лагерштеттенів Міссісіпі Bear Gulch Limestone[en], де винятково збережені викопні пам'ятки. Університет Монтани присудив йому почесне звання доктора наук у 1986 році. Також у 1986 році він був нагороджений престижною стипендією Мак-Артура.[9] У 1993 році він отримав нагороду Американської академії досягнень «Золота тарілка».[10]

Реконструйований відлив (створений Горнером) майазавра, який вилуплюється з яйця

У Монтані в середині 70-х років Хорнер та його партнер по дослідженню Боб Макела відкрили місце гніздування нового роду динозаврів, якого вони назвали маязавр, або «Ящірка сумлінна мати». Маріон Брандвольд знайшов кістки динозавра-дитинчати[11], а Хорнер їх вивчав. Спочатку він відмовився повернути кістки Брандвольду.[12][13] Ця знахідка була унікальною, адже в ній були й перші яйця динозаврів у Західній півкулі, і перші ембріони динозаврів. Завдяки цим останкам вирішилось питання про те, чи були деякі динозаври соціальними тваринами, чи будували вони гнізда та, чи доглядали за своєю малечею. Це відкриття стало вирішальним у становленні кар'єри Хорнера. Він назвав кілька інших видів динозаврів (в тому числі Orodromeus makelai, на честь свого покійного друга Боба Макели). Три види динозаврів названі на честь Хорнера: Achelousaurus[en] horneri, Anasazisaurus horneri та дасплетозавр horneri.[14]

У палеонтологічній спільноті Хорнер відомий своїми дослідженнями росту динозаврів. Він опублікував багато статей разом з берклійським палеонтологом Кевіном Падіаном та французьким гістологом динозаврів Арманом де Ріклесом. Ріст динозаврів вони вивчали за допомогою кісток ніг динозаврів різного віку, від ембріонів до дорослих особин. Хорнер також відновив дискусію про суперечну теорію, що тиранозавр рекс був облігативним некрофагом, а не вбивцею-хижаком. Хоча ця теорія широко обговорювалася в популярній пресі, вона ніколи не була основним напрямком досліджень для Хорнера. Він стверджував, що ніколи не публікував гіпотезу про Тиранозавра-некрофага в серйозній науковій літературі. Натомість він заявляв, що використовував цю теорію як приклад, щоб навчити людей, що цікавляться динозаврами (особливо дітей) небезпеки робити припущення в науці (наприклад, припускати, що Тиранозавр Рекс був мисливцем) без підтвердження доказами.[15] У 2000 році групи геологів під керівництвом Хорнера виявили п'ять екземплярів Тиранозавра; наступного літа вони знайшли ще три, в тому числі зразок більший за «Сью». Новий скелет важив 10–13 тонн і був на 10 % більший за розмірами.[3] Внаслідок продовження польових робіт, Музей Скелястих гір зараз демонструє найбільшу у світі колекцію Тиранозаврів. В цей час Хорнер працює над біологією розвитку динозаврів.[16]

Хорнер опублікував понад 100 статей, вісім книг, включаючи «Динозаври під великим небом» ;[17] дитяча книга, «Мая: Динозавр росте»;[18] науково-популярна книга про динозаврів із Монтани, «Динозавр живе»;[19]. Він також був одним з відкривачів м'яких тканин у викопній речовині Тиранозавра Рекс у 2005 р. Хорнер був куратором палеонтології в Музеї Скелястих гір, регентом-професором палеонтології, куратором Національного природознавчого музею та викладав у Державному університеті Монтани в Боземані, штат Монтана. Хорнер був науковим керівником багатьох вчених, які згодом стали провідними експертами з палеонтології: Мері Хігбі Швейцер, Грег Еріксон, Крісті Каррі-Роджерс та Девід Дж. Варіккіо. У 2006 році Хорнер був нагороджений почесним званням доктора наук Пенсільванського державного університету як знак визнання його праці.

У 2003 році Горнер виявив скам'янілу кістку ноги тиранозавра, з якої палеонтолог Мері Хігбі Швейцер змогла отримати білки у 2007 році.[20]

У 2009 році видання National Geographic випустило документальний фільм під назвою «Розшифровані динозаври», де обговорюється дослідження Хорнера щодо малечі динозаврів. Хорнер припускає, що динозаври-діти на вигляд суттєво відрізнялися від дорослих, тому їх іноді помилково класифікують як окремі види. Його програма вивчає конкретні зміни, які відбулися у процесі дорослішання динозаврів, намагаючись пояснити біологічну доцільність цих змін. Завдяки таким дослідженням Хорнера декілька «підвидів» трицератопсів, пахіцефалозаврів та тиранозаврів було усунено. Хорнер вважає, що продовжувати таких досліджень може скоротити кількість видів динозаврів на третину.[21]

15 січня 2012 року 65-річний Хорнер одружився з Ванессою Вівер, 19-річною студенткою палеонтології державного університету штату Монтана і волонтером у своїй лабораторії в Лас-Вегасі. Пара розлучилася в серпні 2016 року, але залишилася друзями.[5][6]

2 листопада 2013 року Хорнеру було присуджено премію Ромера-Сімпсона — найвищу нагороду від Товариства палеонтології хребетних.[22]

1 липня 2016 року Хорнера звільнили з Державного університету штату Монтана. Згодом, Фонд Макміллана нагородив Хорнера за його роботу, виділивши 3 мільйони доларів для куратора кафедри палеонтології Джона Р. Хорнера для Музею Скелястих гір Державного університету Монтани. Ці гроші використовують для фінансування наступників палеонтологічної праці Хорнера.[23]

Проєкт відбудови динозаврів

Хорнер з пташиним скелетом на події в Музеї Громадянського мистецтва в Мілані.

У книзі «Як побудувати динозавра: вимирання не повинно бути назавжди»[24] (2009) Хорнер описує свій план відтворення динозавра шляхом генетичного «підштовхування» ДНК курки.[25] Ця ідея з'явилася у Хорнера завдяки ранньому сценарію фільму «Світ Юрського періоду».[26] Він планував написати книгу ще в червні 2005 року;[27] спочатку її планувалося видати одночасно зі «Світом Юрського періоду» як наукову книгу-компаньйон.[28]

З 2011 року, Хорнер разом із командою генетиків займається розробкою тварини «куро-динозавра».[29][30][31] До листопада 2014 року в лабораторії Горнера провели одні з перших досліджень ембріонального розвитку хвостів. Такі дослідження допомагають знаходити нові методи лікування людей, які страждають від розладів хребта. Дослідження мезенхімних тканин курячих ембріонів, які спрямовують ріст зубів, також можуть допомогти в лікуванні саркоми людини. Джордж Лукас фінансував більшість витрат проєкту. Хорнер сподівався дійти до живого динозавра за менш ніж 10 років.[32]

У 2015 році незалежна група вчених повідомила, що вони знайшли спосіб перетворити дзьоби курячих ембріонів у динозавроподібні морди шляхом зворотної генної інженерії[33] а генетики Університету Чилі створили ембріони з динозавроподібною анатомією ноги та стопи, включаючи повний розмір малогомілкової кістки, яка простягається аж до щиколотки.[34][35]

Примітки

  1. ↑ Sloan Science & Film. scienceandfilm.org. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 14 червня 2016.
  2. ↑ Dyce, Andrew (13 червня 2015). 'Jurassic World' Easter Eggs, Trivia & 'Jurassic Park' References. Screenrant. Архів оригіналу за 14 серпня 2015. Процитовано 25 квітня 2016.
  3. ↑ а б Sogard, Melissa (2007). John R. "Jack" Horner, Paleontologist. Fact Monster Database. Pearson Education, Inc. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 8 лютого 2011.
  4. ↑ Kutner, Max (2 грудня 2014). The Scientist Behind "Jurassic World", Jack Horner, Breaks Down the Movie's Thrilling Trailer. Smithsonian. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 25 квітня 2016.
  5. ↑ а б Jack Horner Says He Was Let Go for Marrying 19-Year-Old Student. PEOPLE.com. 29 серпня 2016. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 11 жовтня 2020.
  6. ↑ а б Carter, Troy. Famed paleontologist Horner says he was pushed out of museum, Krauss questions leadership. Bozeman Daily Chronicle (англ.). Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 11 жовтня 2020.
  7. ↑ Gray, Veronique (9 квітня 2012). A talk with paleontologist Jack Horner. Vivamost.com. Архів оригіналу за 3 грудня 2012. Процитовано 9 листопада 2012.
  8. ↑ Horner, John R. (2004). Jack Horner: An Intellectual Autobiography. The Montana Professor. 14 (2). Архів оригіналу за 9 липня 2011. Процитовано 9 квітня 2011.
  9. ↑ Tribune Staff. 125 Montana Newsmakers: Jack Horner. Great Falls Tribune. Архів оригіналу за 24 січня 2012. Процитовано 27 серпня 2011.
  10. ↑ Golden Plate Awardees of the American Academy of Achievement. www.achievement.org. American Academy of Achievement. Архів оригіналу за 15 грудня 2016. Процитовано 11 жовтня 2020.
  11. ↑ Baby dino bones finally back in state. The Billings Gazette (англ.). Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
  12. ↑ Missoulian, DARYL GADBOW of the. Dino hunter. missoulian.com (англ.). Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 11 жовтня 2020.
  13. ↑ Writer, SCOTT McMILLION Chronicle Staff. Missing bones. Bozeman Daily Chronicle (англ.). Архів оригіналу за 22 травня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
  14. ↑ Carr, Thomas D.; Varricchio, David J.; Sedlmayr, Jayc C.; Roberts, Eric M.; Moore, Jason R. (2017). A new tyrannosaur with evidence for anagenesis and crocodile-like facial sensory system. Scientific Reports. 7: 44942. doi:10.1038/srep44942. PMC 5372470. PMID 28358353.
  15. ↑ Novella, S. «Interview with Jack Horner.» The Skeptics Guide to the Universe. 14-OCT-2011. Accessed 24-OCT-2011, http://media.libsyn.com/media/skepticsguide/skepticast2009-10-14.mp3
  16. ↑ Hayes, Jacqui (20 вересня 2006). Large flock of parrot-like dinosaurs uncovered. Cosmos Online. Архів оригіналу за 7 квітня 2011. Процитовано 8 лютого 2011.
  17. ↑ Horner, John R. (2001). Dinosaurs under the Big Sky. Missoula, Mont.: Mountain Press Pub. Co. ISBN 978-0-87842-445-0. OCLC 47238733.
  18. ↑ Horner, John R.; Gorman, James; Henderson, Doug; Blumer, Terrance L. (1998). Maia: a dinosaur grows up. Bozeman, Mont.: Museum of the Rockies, Montana State University. ISBN 978-0-933819-02-3. OCLC 41846988.
  19. ↑ Horner, John R.; Dobb, Edwin (1997). Dinosaur lives: unearthing an evolutionary saga. New York: HarperCollins. ISBN 978-0-06-017486-6. OCLC 36543406.
  20. ↑ Wilfor, John Noble (12 квітня 2007). Scientists Retrieve Proteins From Dinosaur Bone. New York Times. Архів оригіналу за 6 грудня 2014. Процитовано 8 лютого 2011.
  21. ↑ Levitt, Dan. Dinosaurs Decoded. National Geographic. 11 Oct. 2009. Television.
  22. ↑ Horner wins lifetime achievement award from Society of Vertebrate Paleontology. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
  23. ↑ Retiring Jack Horner celebrated at Museum of the Rockies. Bozeman Daily Chronicle. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
  24. ↑ Horner, John R.; Gorman, James (2009). How to build a dinosaur: extinction doesn't have to be forever. New York: Dutton. ISBN 978-0-525-95104-9. OCLC 233549535.
  25. ↑ Press, Michelle (12 червня 2009). Scientific American reviews: How to Build a Bird. Scientific American. Архів оригіналу за 19 березня 2011. Процитовано 8 лютого 2011.
  26. ↑ Collins, Nick (25 жовтня 2011). The Jurassic Park scientist who plans to turn a chicken into T Rex. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 19 січня 2015.
  27. ↑ Horner, John R.; Gorman, James (2010). How to Build a Dinosaur: The New Science of Reverse Evolution (вид. 2010 Plume). New York: Plume. с. 193—194. ISBN 978-0525951049. OCLC 233549535. Let's use the ivory-billed woodpecker as an example. […] it is generally thought to have gone extinct […] although there have been many claims of sightings, including one that was published in Science on June 3, 2005. Earlier that spring […] I was planning this book with my coauthor, Jim Gorman […].
  28. ↑ Switek, Brian (25 жовтня 2011). Why Do We Keep Going Back to Jurassic Park?. Smithsonian magazine. Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 19 січня 2015.
  29. ↑ Zetter, Kim (4 березня 2011). Ted 2011:Hatching Dinosaurs, One Egg at a Time. Wired.com. Архів оригіналу за 4 березня 2011. Процитовано 4 березня 2011.
  30. ↑ Horner, Jack (12 червня 2011). Why we're creating a 'chickenosaurus'. CNN. Архів оригіналу за 22 травня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
  31. ↑ March 2011, Jack Horner, Building a Dinosaur from a Chicken. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
  32. ↑ Landers, Jackson (10 листопада 2014). Paleontologist Jack Horner is hard at work trying to turn a chicken into a dinosaur. The Washington Times. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 19 січня 2015.
  33. ↑ Bhullar, Bhart-Anjan S.; Morris, Zachary S.; Sefton, Elizabeth M.; Tok, Atalay; Tokita, Masayoshi; Namkoong, Bumjin; Camacho, Jasmin; Burnham, David A.; Abzhanov, Arhat (2015). A molecular mechanism for the origin of a key evolutionary innovation, the bird beak and palate, revealed by an integrative approach to major transitions in vertebrate history. Evolution (англ.). 69 (7): 1665—1677. doi:10.1111/evo.12684. ISSN 1558-5646. PMID 25964090.
  34. ↑ Botelho, João Francisco; Smith-Paredes, Daniel; Soto-Acuña, Sergio; Mpodozis, Jorge; Palma, Verónica; Vargas, Alexander O. (14 травня 2015). Skeletal plasticity in response to embryonic muscular activity underlies the development and evolution of the perching digit of birds. Scientific Reports. 5: 9840. doi:10.1038/srep09840. PMC 4431314. PMID 25974685.
  35. ↑ Botelho, João Francisco; Smith-Paredes, Daniel; Soto-Acuña, Sergio; O'Connor, Jingmai; Palma, Verónica; Vargas, Alexander O. (4 березня 2016). Molecular development of fibular reduction in birds and its evolution from dinosaurs. Evolution. 70 (3): 543—554. doi:10.1111/evo.12882. PMC 5069580. PMID 26888088.

Посилання