Дефе́кти зварни́х з'єднань (англ.welding defect) — будь-які відхилення від заданих нормативними документами параметрів з'єднань при зварюванні, що утворилися внаслідок порушення вимог до зварювальних матеріалів, підготовки, складання і зварювання деталей, термічної та механічної обробки зварних з'єднань й конструкції в цілому.
Класификація дефектів викладена у ДСТУ 3491-96[2], а також у ДСТУ EN ISO 6520-1:2015[3], що відповідає стандарту ISO 6520[4].
Дефекти, що виникають при утворенні зварних з'єднань, поділяють на шість груп[2]:
Тріщини (код дефекту за ДСТУ 3491-96 — 100, код дефекту за класифікацією Міжнародного інституту зварювання — E) — порушення суцільності, викликане місцевим розривом шва, що може виникнути в результаті охолодження або впливу навантажень.
Пори (200, A)[5]) — порушення суцільності довільної форми, утворене газами, що затримались у розплавленому металі, яка не має кутів.
Тверді включення (300) — тверді сторонні металеві чи неметалеві речовини у металі зварного шва. Включення, які мають хоча б один гострий кут, називаються гострокутними включеннями.
Несплавлення (401) та непровар (402) — відсутність з'єднання між металом зварного шва і основним металом або між окремими валиками зварного шва.
Порушення форми шва (500) — відхилення форми зовнішніх поверхонь зварного шва або геометрії з'єднання від усталеного значення.
Інші дефекти (600)— усі дефекти, що не можуть бути віднесені до однієї з перелічених вище груп.
Тріщини
Тріщини, що виникають у зварних з'єднаннях можуть виникати у металі зварного шва, зоні термічного впливу та основному металі.
поздовжні (101, Ea) — зорієнтовані паралельно до осі зварного шва. Переважно обумовлюються високими усадковими механічними напруженнями[6];
поперечні (102, Eb) — зорієнтовані упоперек до осі зварного шва. Зазвичай, утворюються в результаті поздовжньої усадки металу з низькою пластичністю і, зазвичай не є глибокими;
радіальні (103, E) — радіально розбіжні з однієї точки. Тріщини цього типу, які розходяться в різні сторони, відомі як зіркоподібні тріщини.
Крім цього, окремо виділяють такі види тріщин:
розташовані у кратері зварного шва (104, Ec);
відокремлені (105, E);
розгалужені (106, E);
мікротріщини (1001), що виявляються фізичними методами при не менш ніж 50-кратному збільшенні.
Холодні тріщини — локальні міжкристалічні руйнування металу зварних з'єднань у вигляді тріщин, що виникають у шві або пришовній зоні під дією власних залишкових механічних напружень, спричинених зварюванням.
Основними причинами схильності до появи холодних тріщин є:
природна схильність структури металу, наприклад, мартенситної чи перлітної, до тріщиноутворення;
Гарячі тріщини — це крихкі міжкристалічні руйнування металу шва і у пришовній зоні. Вони виникають у твердо-рідкому стані в процесі кристалізації і при високих температурах у твердому стані. Розташовуються на межі зерен.
Гарячі тріщини в основному зумовлені дією двох факторів: наявністю рідких прошарків між зернами металу в процесі кристалізації і усадковими деформаціями. У процесі тверднення відбувається переміщення домішок і шлаків у межзеренні простори, що знижує деформаційну спроможність шва та пришовної зони. Нерівномірність усадки шва і основного металу при охолодженні викликає внутрішні напруження і, як наслідок, появу мікро- і макроскопічних тріщин.
Методи боротьби з утворенням тріщин
Методами зниження тріщиноутворення при зварюванні є:
прожарювання флюсів перед зварюванням;
попереднє підігрівання заготовок до 250…450 °С;
зварювання у режимі з оптимальними параметрами;
повільне охолодження металу після зварювання;
проведення після зварювання м'якого відпалу з метою зняття залишкових напружень.
Для зменшення появи холодних тріщин використовують різноманітні технологічні прийоми, наприклад, зварювання переривчастим швом, багатопрохідне зварювання тощо[7].
До зменшення утворення гарячих тріщин приводять такі технологічні прийоми як:
зменшення об'єму провокуючих домішок (сірка, фосфор та ін.) у металі заготовок, що зварюються;
зменшення у металі шва елементів, що утворюють хімічні сполуки з низькою температурою тверднення (хром, молібден, ванадій, вольфрам, титан), що порушують зв'язок між зернами;
зниження жорсткості закріплення зварюваних заготовок і конструктивної жорсткості зварного вузла, що чинять опір деформуванню елементів при остиганні[8].
Пори і порожнини
Класифікація пор
Виникнення пор при зварюванні переважно зумовлюється газами, що затримались у розплавленому металі. За розташуванням вони поділятися на[2]:
рівномірно розподілені по зварному шву (2012);
розташовані скупченням (2013) — група газових порожнин (три або більше), розміщених купчасто з відстанню між ними меншою за три максимальні розміри найбільшої з порожнин;
розташовані ланцюжком (2014) — ряд газових пор, розміщених в лінію, звичайно паралельно до осі зварного — шва, з відстанню між ними, меншою за три максимальні розміри найбільшої з пор.
До порожнин також, належать:
довгаста порожнина (2015, Ab) — несуцільність, витягнута вздовж осі зварного шва. Довжина несуцільності не менше ніж у два рази перевищує висоту;
свищ (2016, Ab) — трубчаста порожнина в металі зварного шва, викликана виділенням газу. Форма та положення свища визначаються режимом твердіння та джерелом газу. Звичайно свищі групуються у скупчення та розподіляються ялинкоподібно;
поверхнева пора (2017) — газова пора, що порушує суцільність по верхні зварного шва
усадкова раковина (202, R) — порожнина, що утворюється внаслідок зсідання під час твердіння.
Окремим випадком усадочної раковини є кратер (2024, K) — усадкова раковина на кінці валика зварного шва, не заварена до або під час виконання наступних проходів.
Методи зниження пористості
При зварюванні під флюсом появу водневих пор попереджують, в основному, очищенням зварювальних матеріалів та основного металу від водневих сполук та введенням до флюсу фториду кальцію[9].
шлакове включення (301, Ba) — шлак, що потрапив у метал зварного шва;
флюсове включення (302, G) — флюс, що потрапив у метал зварного шва;
оксидні включення (303, J) — оксид металу, що потрапив у метал зварного шва під час тверднення;
металеве включення (304, H) — частинка чужорідного металу, що потрапила в метал зварного шва (вольфрамова, мідна тощо).
Несплавлення та непровар
Виділяють такі типи несплавлення або відсутностей з'єднання між металом шва і основним металом або між окремими валиками зварного шва[10]:
по боковій поверхні;
між валиками;
у корені зварного шва.
Терміном «непровар» або «неповний провар», називають відсутність сплавлення основного металу на ділянці або по всій довжині шва, що з'являється через нездатність розплавленого металу проникнути в корінь з'єднання, заповнюючи зазор між деталями.
Порушення форми шва
До порушень форми шва за ДСТУ 3491-96[2] відносять:
підріз неперервний (5011, F) або підріз переривчастий (512, F) — поздовжня заглибина на зовнішній поверхні валика зварного шва, що утворюється при зварюванні;
усадкова канавка (5013) — підріз з боку кореня одностороннього зварного шва, викликаний зсіданням по межі сплавлення;
перевищення випуклості стикового (502) і кутового (503) швів — надлишок наплавленого металу на лицьовій стороні шва (стикового і кутового, відповідно) понад установлене значення;
перевищення проплаву (504) — надлишок наплавленого металу на зворотній стороні стикового шва понад установлене значення;
неправильний профіль зварного шва (505) — кут між поверхнею основного металу і площиною, дотичною до поверхні зварного шва, менший від установленого значення;
наплав (506) — надлишок наплавленого металу, що натік на поверхню основного металу, але не сплавлений з ним;
лінійне зміщення (507) — зміщення між двома зварюваними елементами, при якому їх поверхні розташовані паралельно, але не на потрібному рівні;
кутове зміщення (508) — зміщення між двома зварюваними елементами, при якому їх поверхні розташовані під кутом, що відрізняється від потрібного;
натікання (509) — метал зварного шва, який осів внаслідок дії сили тяжіння і не має сплавлення зі з'єднуваною поверхнею. Натікання часто виникають при зварюванні кутових або стикових швів у горизонтальному положенні;
пропалювання (510) — витікання металу зварювальної ванни, внаслідок якого утворюється наскрізний отвір у зварному шві;
неповне заповнення розроблення крайок (511) — поздовжня неперервна або переривчаста канавка на поверхні зварного шва через недостатність присаджувального металу при зварюванні;
надмірна асиметрія кутового шва (512) — надмірне перевищення розмірів одного катета над іншим;
нерівномірна ширина шва (513) — відхилення ширини від установленого значення уздовж зварного шва;
нерівна поверхня (514) — груба нерівномірність форми поверхні підсилення шва по довжині;
угнутість кореня шва (515) — неглибока канавка з боку кореня одностороннього зварного шва, яка утворилась внаслідок усадки;
пористість кореня зварного шва (516) — наявність пор у корені зварного шва внаслідок виникнення бульбашок під час затвердіння металу;
відновлення (517) — місцева нерівність поверхні в місці відновлення зварювання.
Поперечна усадка
Поздовжня усадка
Кутове зміщення
Кутове зміщення
Спотворення форми
Інші дефекти
До інших, згідно з ДСТУ 3491-96[2], відносять усі дефекти, що не увійшли до перелічених вище груп. Наприклад:
випадкова дуга (601) — місцеве пошкодження поверхні основного металу, що прилягає до зварного шва, яке виникло в результаті випадкового горіння дуги;
бризки металу (602) — краплі наплавленого або присаджувального металу, які утворились під час зварювання і прилипли до поверхні затверділого металу зварного шва або навколо — шовної зони основного металу;
↑ абвгдежДСТУ 3491-96 (ГОСТ 30242-97) Дефекти з'єднань при зварюванні металів плавленням. Класифікація, позначення та визначення.
↑ДСТУ EN ISO 6520-1:2015 (EN ISO 6520-1:2007, IDT; ISO 6520-1:2007, IDT) Зварювання та споріднені процеси. Класифікація геометричних дефектів у металевих матеріалах. Частина 1. Зварювання плавленням
↑BS EN ISO 6520-1: «Welding and allied processes — Classification of geometric imperfections in metallic materials — Part 1: Fusion welding»(2007)
↑Тут і далі по тексту у дужках вказуються цифровий код дефекту за ДСТУ і через кому — літерний код дефекту за класифікацією Міжнародного інституту зварювання
Биковський О. Г. Довідник зварника / О. Г. Биковський, І. В. Піньковський. — К.: Техніка, 2002. — 336 с. — ISBN 966-575-168-9
Палаш, В. М. Металознавчі аспекти зварності залізовуглецевих сплавів: навч. посіб. / В. М. Палаш. — Львів: КІНПАТРІ ЛТД, 2003. — 236 с. — ISBN 966-95090-5-X
Роянов В. О. Дефекти та якість при зварюванні і споріднених процесах: підруч. для студ. зварюв. та машинобуд. напрямків вищ. навч. закл. / В. О. Роянов, В. Я. Зусін, С. С. Самотугін ; Приазов. держ. техн. ун-т. — Маріуполь: Рената, 2010. — 226 с. — 300 прим. — ISBN 978-966-7329-91-4
Howard B. Cary, Scott C. Helzer. Modern Welding Technology. — Pearson Education, 2005. — ISBN 0-13-113029-3.
Baldev Raj, T. Jayakumar, М. Thavasimuthu. — 2nd. — Woodhead Publishing, 2002. — ISBN 978-1-85573-600-9. Архівовано з джерела 23 січня 2022
Weman, Klas (2003), Welding processes handbook, New York, NY: CRC Press, ISBN0-8493-1773-8
Бучинський М. Я., Горик О. В., Чернявський А. М., Яхін С. В. ОСНОВИ ТВОРЕННЯ МАШИН / [За редакцією О. В. Горика, доктора технічних наук, професора, заслуженого працівника народної освіти України]. — Харків: Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. ISBN 978-966-2989-39-7