Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»Медаль «За оборону Одеси»Медаль «За оборону Севастополя»Медаль «За оборону Кавказу»Медаль «За взяття Будапешта»Медаль «За взяття Відня»Медаль «За визволення Белграда»Медаль «Ветеран праці»Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Павло Державін народився 27 лютого1904 року в Петергофі (нині — Ленінградська область) в робітничій родині. Здобув середню освіту, з десяти років почав працювати. Був робітником тютюнової фабрики в Петрограді, потім став працювати на будівництві залізниці, на Волховській гідроелектростанції, теслею на шкіряному заводі в Ленінграді. У 1926 році Державін був призваний на службу в робітничо-селянський Червоний Флот. Закінчив флотську школу водолазів у Балаклаві, після чого служив на прикордонному кораблі «Воровський», з 1930 року був на ньому боцманом. Брав участь у затриманні контрабандистів, за що був нагороджений іменним годинником. У 1932-1934 роках служив головним боцманом Амурської флотилії. У 1938 році Державін закінчив Ленінградське військово-морське училище, після чого командував дивізіоном сторожових катерів 26-го Одеського прикордонного загону, з 1940 року командував 1-м дивізіоном 1-го Чорноморського загону прикордонних суден українського прикордонокруга[1].
З червня 1941 року — на фронтах Великої Вітчизняної війни. Загін сторожових катерів під командуванням Державіна займався конвоюванням транспортів, вів дозор, відбивав атаки авіації противника, перекидав десанти і евакуював поранених, обстрілював укріплені пункти противника, надавав допомогу отримали пошкодження військовим і транспортним суднам. З жовтня 1943 року капітан 3-го рангу Павло Державін командував дивізіоном бронекатерів Азовської військової флотилії. Відзначився під час Керченської десантної операції.
Катери загону Державіна займалися висадкою десантів в районі населених пунктів Жуковка і небезпечна (нині — в межах Керчі), вела обстріл німецької оборони. Катери загону безперервно здійснювали рейси між берегами Керченської протоки, займаючись постачанням десантників. Надалі загін протягом 165 діб забезпечував безперебійну роботу поромної переправи з
Таманського півострова на Керченський.
У квітні 1944 року Державін призначений командиром бригади бронекатерів Дунайської військової флотилії. Бригада під його командуванням у складі Флотилії з боями пройшла вгору по Дунаю від Чорного моря до Братислави, брала активну участь у звільненні Румунії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини, Австрії. Особисто очолював велику кількість бойових операцій. у тому числі висадку десантів (десант в районі Опатовац — Сотін та інші).
Після закінчення війни Державін продовжив службу в Радянській Армії. У 1948 році він закінчив курси удосконалення офіцерського складу при Військово-морській академії. У 1952 році в званні капітана 1-го рангу Державін був звільнений в запас. Проживав в Одесі.
На честь Державіна село Аджіелі в Криму перейменовано в Державіно. Також на його честь названо корабель морської охорони Державної прикордонної служби України. В Одесі встановлено погруддя Державіна. У 2014 році в Санкт-Петербурзі школі 253 було присвоєно ім'я П.і. Державіна. Ім'я «Павло Державін» присвоєно патрульному кораблю проекту 22160 ВМФ Росії (закладений на Зеленодольському суднобудівному заводі в лютому 2016 року).
Державин П. И. Первый десант; Мы вернулись! — В кн.: Солдаты Родины. Одесса, 1976.
Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
Герои Советского Союза Военно-Морского Флота. 1937—1945. — М.: Воениздат, 1977.
Голубев Е. П. Боевые звёзды. — Ярославль: Верх.-Волж.кн.изд., 1972.
Пограничная служба России. Энциклопедия. Биографии. — Москва, 2008. (рос.)
