PROFILPELAJAR.COM

село Дацьки
Країна	Україна
Область	Черкаська
Район	Звенигородський
Тер. громада	Стеблівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA71020270030031405
Основні дані
Засноване	до 1670
Населення	223
Поштовий індекс	19441
Телефонний код	+380 4735
Географічні дані
Географічні координати	49°23′11″ пн. ш. 31°9′29″ сх. д. / 49.38639° пн. ш. 31.15806° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	120 м
Водойми	річка Соковиця
Відстань до; обласного центру	98 км
Відстань до; районного центру	51 км
Найближча залізнична станція	Корсунь-Шевченківський
Відстань до; залізничної станції	19 км
Місцева влада
Адреса ради	19451, Черкаська обл., Звенигородський р-н, смт Стеблів, вул. Партизанська, 4
Карта
	Дацьки
	Дацьки
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Дацьки.

Дацьки́ — село в Україні, у Стеблівській селищній громаді Звенигородського району Черкаської області. Населення становить 223 особи^[1].

Географія

Село Дацьки розкинулися по обох берегах правої притоки Росі річки Соковиці, за 98 км на південь від обласного центру, за 51 км від районного центру та за 6 км від центру громади. За 19 км розташована найближча залізнична станція Корсунь-Шевченківський^[4]. Межує з селами Прутильці (у XVIII столітті — частина села Дацьки)^[5] та Яблунівка^[4].

Населення

У 1860-х роках в селі мешкало 1049 осіб^[5]. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкала 351 особа^[6]. Станом на 1 липня 2021 року — 223 особи^[1].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним^[6]:


Мовний склад населення с. Дацьки
Мова	Кількість осіб	Відсоток
українська	343	97,72
російська	8	2,27

Історія

Перша відома згадка про село датується 13 вересня 1670 року, коли польський король Міхал Корибут Вишневецький своїм універсалом надав Дацьки Стефану Кобилецькому^[7]. У 1706 році в Дацьках збудована Успенська церква. Оскільки селяни, обравши місце для поселення, починали не зі зведення церкви, а з побудови власних осель, то можна вважати, що село було засноване не пізніше 1706 року, близько кінця XVII століття. У 1741 році було 30 дворів. У 1774 році в селі збудована нова дерев'яна Успенська церква^[5]. За люстрацією 1765 року у Дацьках було 27 дворів, що платили чинш, і один вільний. На річці Соковиця діяв млин^[8].

У 1780-х роках Корсунь відвідав відомий французький художник-портретист, пейзажист, архітектор, військовий інженер Йоган Генріх Мюнц. Зробив кілька ознайомчих поїздок по околиці, відвідав й Дацьки. Тут 15 вересня 1785 року намалював селянську садибу. Малюнок дає уяву про архітектуру селянського житла і характер забудови села. Не менший інтерес викликає коментар Мюнца до малюнка: «3агальний вигляд усіх садиб у цьому краї. Будинок і селянське подвір'я у Дацьках, селі, що знаходиться за дві милі на південний захід від Корсуня, у лісистій та повній пагорбів частині Корсунського староства України. Не мають стодол, тримають збіжжя просто неба. Молотять також на подвір'ї тощо. Так, як тут показано. Правила будівництва та господарювання однакові у всьому краї. У цьому будинку жило дві родини — батька й сина, загалом 10 душ»^[8].

На 1765 рік Дацьки належали до Корсунського староства. У селі було 26 будинків, млин на річці Соковиці. На 1789 році у Дацьках мешкало 60 селян, робочих волів було 107. З 1799 року село належало де Корсунського маєтку. Наприкінці XVIII—початку XIX століття в селі була будівля економії, млин на 2 постави на річці Соковиці на надійно облаштованій греблі та питний будинок. У корчмі спеціально поставлений селянин продавав виготовлені в Корсунській економії горілку та пиво. Селяни вирощували пшеницю, жито, просо, овес, гречку, ячмінь, горох, коноплі та льон. Займалися також городництвом і тваринництвом: розводили коней, овець та велику рогату худобу. Селяни мали хати з усіма господарськими зручностями. Городи і сади приносили чималі прибутки. Село Дацьки називали єдиною сім'єю зразкових родин. У Дацьках не було бідних селян, жебраків. Важливим у їх діяльності було чумакування. Могли більше 200 пар волів в упряжці направити на промисел по сіль, рибу, на перевезення купецьких товарів, хлібних підрядів і фруктів^[8].

У XIX столітті село Дацьки належало до Селищанської волості Богуславського (Канівського) повіту Київської губернії.

На 1900 рік у Дацьках нараховувалося 920 десятин землі (876 селянської та 44 церковної). Село належало князю М. Г. Лопухіну-Демидову. У селі діяли 4 вітряні млини, кузня, церковнопарафіяльна школа^[8].

Рільництво і тваринництво залишалися основними в забезпеченні життєдіяльності місцевого населення і в радянські часи. 19 липня 1934 року, на другий день після введення в дію Корсунської гідроелектростанції, в колгоспі села Дацьки запрацювала перша в районі точка електромолотьби^[8].

Під час Голодомору 1932—1933 років, від штучного голоду у селі померло 222 особи. Встановлено прізвища лише 4 жертв^[9].

На фронтах німецько-радянської війни загинув 151 односельчанин. Село звільнене 16 лютого 1944 року. У братській могилі поховано 176 радянських воїнів. Дацьки були центром сільської ради, якій були підпорядковані села Яблунівка, Переможинці, Прутильці. У 1986 році у селі відкрито середню школу^[8].

Нині на території села діє Дацьківська гімназія — філія Стеблівського ліцею — опорного закладу загальної середньої освіти імені І. С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області^[10], дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, клуб, бібліотека, краєзнавчий музей, пошта, СТОВ «Хлібороб», магазин^[8].

Пам'ятки, визначні місця

Успенська церква

Дерев'яна Успенська церква збудована у 1774 році на місці давнішої^[8], що стояла з 1706 року та описана у візиті Корсунського деканату 1741 року. На той час до парафії входило 30 дворів у Дацьках, 20 — у Туркенцях та 30 — у Петрушках. За штатами церква була зарахована до 6 класу та мала 41 десятину землі^[5].

У церкві правили:

1741—… — священик Стефан Лукиянович, висвячений у Переяславі 7 червня 1726 року, а 1738 року прийняв унію на настійну вимогу старости корсунського князя Юзефа Александера Яблоновського, відмовляв без того у видачі йому презенти або клопотання про затвердження на посаді.
1799—1802 — священник Тимофій Якович Серединський^[11];
1840 — священник Максим Тимофійович Серединський, диякон Максим Георгійович Шмигельський, паламар Семен Карпович Ладиковський^[11];
1866—1879 — священник Афанасій Петрович Завиновський^[11].

Пам'ятки природи

На території села зростає ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Вікове дерево липи звичайної». Статус пам'ятки отриманий у 1998 році.

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Стеблівська громада. steblivska-gromada.gov.ua. Стеблівська селищна громада. Архів оригіналу за 28 травня 2023. Процитовано 7 листопада 2023.
↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 7 листопада 2023.
↑ Прогноз погоди в с. Дацьки. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 7 листопада 2023.
↑ ^а ^б ^в ^г Відстані від села Дацьки. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 7 листопада 2023.
↑ ^а ^б ^в ^г Похилевич, 2005.
↑ ^а ^б Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України: Стеблівська селищна громада, Звенигородський район, Черкаська область: с. Дацьки. socialdata.org.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 7 листопада 2023.
↑ Мицик Ю., Тарасенко І. З документації Свято-Михайлівського Видубицького монастиря у Києві XVII—початку XVIII ст.: маєтності на Корсунщині // Україна в Центрально-Східній Європі / Ред. кол.: В. Смолій (відп. ред.), В. Станіславський (заст. відп. ред.), Т. Чухліб (заст. відп. ред.), В. Кононенко (відп. секр.), В. Матях, Б. Черкас. НАН України. Інститут історії України; Український національний комітет з вивчення країн Центральної і Південно-Східної Європи. — Вип. 14. — Київ: Інститут історії України, 2014. — С. 320, 321.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Гордієнко О. М. Дацьки — село на Корсунщині. korslib.net.ua. Корсунь-Шевченківська центральна районна бібліотека. Архів оригіналу за 20 червня 2023. Процитовано 7 листопада 2023.
↑ Національна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 pp. в Україні. Черкаська область, 2008.
↑ Дацьківська гімназія — філія Стеблівського ліцею — опорного закладу загальної середньої освіти імені І. С. Нечуя-Левицького Стеблівської селищної ради Черкаської області. ck.isuo.org. Черкаська область. ІСУО. Архів оригіналу за 10 грудня 2022. Процитовано 7 листопада 2023.
↑ ^а ^б ^в Дацьки, село, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область. ukrgenealogy.com.ua. Український генеалогічний форум. Процитовано 7 листопада 2023.

Джерела

Дацьки // Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Черкаська область / Ред. кол. тому: Стешенко О. Л. (гол. редкол.), Гольцев Є. М., Горкун А. І., Дудник О. М., Зайцев М. С., Звєрєв С. М., Зудіна Г. М., Коваленко В. Я., Кузнецов С. М., Курносов Ю. О., Непийвода Ф. М., Степаненко А. О., Тканко О. В. (заст. гол. редкол.), Храбан Г. Ю., Червінський О. А. (відп. секр. редкол.), Шпак В. Т. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — С. 410.
с. Дацьки // Національна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 pp. в Україні. Черкаська область / Ред. кол.: Гаман П. І. (гол. ред.), Чабан А. Ю. (заст. гол. ред.), Левицька Е. А. (заст. гол. ред.), Барчук А. В., Гвоздик В. І., Захарченко В. І., Жук П. М. (секр. редкол.), Каплій М. В., Клименко Т. А., Кріпак В. В., Кулеша В. О., Масненко В. В., Негода М. Ф., Пахаренко В. І., Солодар О. І., Яворський І. Ю.; Упорядн.: Левицька Е. А., Захарченко В. І., Жук П. М., Клименко Т. А., Рубцова В. Г., Титаренко О. М., Український інститут національної пам'яті; Черкаська обласна державна адміністрація. — Черкаси : Видавець Чабаненко Ю, 2008. — Т. 1. — С. 448. — ISBN 978-966-493-126-4.
Каневский уезд // Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки обо всех деревнях, селах, местечках и огородах, в пределах губернии находящихся / Собрал Л. Похилевич. — Біла Церква : видавець О. В. Пшонківський, 2005. — С. 453, 458. — ISBN 966-8545-15-Х. (рос.)