PROFILPELAJAR.COM

Даль Олег Іванович
Даль Олег Іванович
Народився	25 травня 1941; Москва, РРФСР
Помер	3 березня 1981 (39 років); Київ, УРСР; інфаркт міокарда;
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор
Alma mater	Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна
Роки діяльності	1962 — 1981
У шлюбі з	Дорошина Ніна Михайлівна і Лаврова Тетяна Євгенівна
IMDb	ID 0197558
	Даль Олег Іванович у Вікісховищі

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Даль.

Даль Оле́г Іва́нович (25 травня 1941, Москва, РРФСР — 3 березня 1981, Київ, УРСР) — радянський актор театру і кіно.

Біографія

Батько актора, Іван Зиновійович Даль, був відомим залізничним інженером, мати — Павла Петрівна — вчителькою. В сім'ї Далів була також дочка — Іраїда.

Дитинство Даля пройшло в Любліно (округ Москви), яке в ті роки було передмістям Москви. Під час шкільних тренувань з баскетболу почались проблеми з серцем, і з тих пір його стала приваблювати творчість: живопис, література.

1959 — закінчив середню школу, вирішив вступати в Театральне училище імені Щепкіна. Батьки були категорично проти цього, крім того, Даль з дитинства гаркавив.

На екзамені в училищі Даль читав монолог Ноздрьова з «Мертвих душ» і уривок з «Мцирі» свого улюбленого поета М.Лермонтова. За результатами Олега зарахували на 1-й курс училища, яким керував М. Анненков.

У 1963 році закінчив Театральне училище імені М. С. Щепкіна.

У 1963—1969, 1973—1976 роках — актор театру «Современник».

У 1971—1973 роках — актор Ленінградського театру імені Ленінського комсомолу.

З 1976 року — актор Московського театру на Малій Бронній.

З 1980 року — актор Малого театру.

У 1980—1981 — педагог ВДІКу.

У кінематографі дебютував в 1962 році в ролі Аліка Крамера у фільмі «Мій молодший брат» (реж. О. Зархі) за повістю В. Аксьонова «Зоряний квиток».

У фільмах і телеспектаклях зіграв близько сорока переважно головних ролей.

1962 — С. Бондарчук запросив його пробуватися на роль молодшого Ростова на картину «Війну і мир» (але проби Даль не пройшов), і Леонід Агранович довірив йому головну роль в психологічному детективі «Людина, яка сумнівається».

Не всі люди враховують, що Олег Даль був органічний в будь-яких кіноролях. Говорячі про його органічність вспамєятають такі ролі: драматичних — Печорін, блазень («Король Лір»); романтичних — Крестовський («Земля Санникова»), солдат («Стара, стара казка»); комедійних — Баригін-Амурський («Не може бути!»), а його принц Флорізель — одночасно драматичний, романтичний і комедійний образ. Але в фільмі Гайдая «Не мо́жет быть!» (друга частина) Олег Даль зіграв найгірше ніж усі інші актори, і після цього він більше не хотів зніматися у Гайдая. Актора витягував за вухи Ленінград, йому підігрували інші актори, - так було потрібно для спецслужб завдяки фамілії, яку собі присвоїв його батько. Але Даль не один з таких акторів, яких тягли за вухи.

На початку березня 1981 р. Даль приїхав на Київську кіностудію імені О. Довженка для кінопроб на головну роль у картині «Яблуко на долоні» режисера Миколи Рашеєва (вийшов на екрани у квітні 1982 р. з іншим актором у головній ролі).

Ми домовилися з Олегом по телефону, що він прийде до мене вже наступного дня після приїзду до Києва, а я чекав ще й на Коренєву, — згадує Микола Рашеєв. — Вранці я послав за Олегом машину разом зі своїм асистентом. Раптом асистент по картині телефонує у паніці: «Що робити? Вже півгодини стукаємо! І ніхто не відповідає!» Я сказав: «Ламайте двері!» Вони зламали. Даль був мертвий.^[1]

О. І. Даль помер 3 березня 1981 р. Похований 7 березня 1981 на Ваганьковському кладовищі в Москві.