Довжина птаха становить 21—25 см. Крила широкі, округлі, хвіст віялоподібний. Забарвлення переважно рудувато-коричневе. Спина, тім'я і горло поцятковані темними смужками. Навколо очей широке біле кільце, кінець якого тягнеться далі за очима. Дзьоб і лапи жовтуваті. У представників підвиду G. c. owstoni нижня частина тіла блідіша, а верхня частина тіла має оливковий відтінок. Самцям світлоокої гуамеї притаманний гучний, чіткий спів, що включає різноманітні трелі і свисти. Світлоокі гуамеї можуть імітувати голоси інших птахів.
G. c. canorus (Linnaeus, 1758) — центральниі і південний Китай, північний Лаос, північний і центральний В'єтнам;
G. c. owstoni (Rothschild, 1903) — острів Хайнань.
Тайванська гуамея раніше вважалася підвидом світлоокої гуамеї, однак була визнана окремим видом. Генетичне дослідження показало, що ці два види розійшлися приблизно 1,5 млн років тому. Два підвиди світлоокої гуамеї розділилися близько 600 тисяч років тому[4].
Світлоокі гуамеї живуть у вологих тропічних і субтропічних лісах і чагарникових заростях, на полях, в садах і на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1800 м над рівнем моря. Живляться комахами і плодами. Сезон розмноження триває з травня по липень. Гніздо чашоподібне, розміщується на висоті до 2 м над землею. В кладці від 2 до 5 синіх або синьо-зелених яєць.
Етимологія
Назва птаха походить від слова кит.: 画眉 (huà-méi), що означає "намальовані брови". Назва вказує на хартерний візерунок на обличчі птаха[5].
MacKinnon, John & Phillipps, Karen (2000) A Field Guide to the Birds of China, Oxford University Press, Oxford.
Pratt, H. Douglas; Bruner, Philip L. & Berrett, Delwyn G. (1987), A Field Guide to the Birds of Hawaii and the Tropical Pacific, Princeton University Press, Chichester.
Robson, Craig (2002) A Field Guide to the Birds of South-East Asia, New Holland Publishers (UK) Ltd., London.
