Грузевич-Нечай Микола Григорович
Народження	14 вересня 1857(1857-09-14) с. Янопіль, Маслівська волость, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть	15 жовтня 1933(1933-10-15) (76 років) Белград, Королівство Югославія
Країна	Російська імперія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	артилерія
Освіта	Одеське реальне училище Св. Павла Павловське військове училище Михайлівське артилерійське училище
Звання	Генерал-майор
Формування	15-а артилерійська бригада 3-я Сибірська стрілецька артилерійська бригада 1-а Заамурська артилерійська бригада 9-а Сибірська стрілецька Генерал-Фельдцейхмейстера Великого Князя Михайла Миколайовича артилерійська бригада
Нагороди

Мико́ла Григо́рович Грузе́вич-Неча́й (нар. 14 вересня 1857, с. Янопіль, Маслівська волость, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія — пом. 15 жовтня 1933, Белград, Королівство Югославія) — російський військовик, генерал-майор (12.07.1916) Російської імператорської армії.

Народився в православній дворянській сім'ї роду Нечаїв^[1].

Батько — Грузевич-Нечай Григорій Іванович^[1], з 30 листопада 1859 року власник села Янопіль^[2], член Військової Ради Одеського військового округу в 1875–1877 роках у чині надвірного радника^[3][4], у 1877–1880 роках — у чині колезького радника^[5][6][7], у 1880–1888 роках — у чині статського радника^{[8][9][10][11][12][13][14]}.

Брат Михайло (нар. 9 січня 1865, Янопіль, Маслівська волость , Чигиринський повіт, Київська губернія — пом. 30 липня 1920, Омськ) — військовик, генерал-майор, жертва червоного терору.

1876 року закінчив Одеське реальне училище Св. Павла^[15].

1878 року закінчив Павловське військове училище^[15].

У чині портупей-юнкера 1884 року закінчив Михайлівське артилерійське училище, отримав звання підпоручика з вислугою з 7 серпня 1882 року і наказом від 14 серпня 1884 року скерований до 15-ї артилерійської бригади^[16].

У службу вступив 26 серпня 1876 року^[17].

Викладав у Одеському піхотному юнкерському училищі^[18].

Учасник походу в Китай 1900 року^[18].

15 червня 1901 року — капітан 4-го стрілецького артилерійського дивізіону^[19].

13 листопада 1901 року як капітан 4-го стрілецького артилерійського дивізіону отримує звання підполковник та призначається командиром 2-ї батареї 2-го мортирного артилерійського полку^[20].

13 вересня 1904 року як командир 2-ї батареї 2-го мортирного артилерійського полку у званні підполковник призначається командиром 4-ї батареї 15-ї артилерійської бригади^[21].

5 березня 1906 року — командир 4-ї батареї 15-ї артилерійської бригади у званні підполковник^[22].

12 вересня 1911 року як командир 4-ї батареї 15-ї артилерійської бригади у званні підполковник призначається командиром 3-го дивізіону 3-ї Сибірської стрілецької артилерійської бригади^[23].

14 вересня 1911 року як командир 3-го дивізіону 3-ї Сибірської стрілецької артилерійської бригади за відмінну службу отримує звання полковник з вислугою з 12 вересня 1911 року^[24].

6 грудня 1913 року — командир 3-го дивізіону 3-ї Сибірської стрілецької артилерійської бригади у званні полковника^[25].

На початкуПершої світової війни, 24 січня 1915 року, командир 3-го дивізіону 3-ї Сибірської стрілецької артилерійської бригади у званні полковника призначається командиром 3-го Сибірського гірського артилерійського дивізіону^[26].

6 листопада 1915 року — командир 3-го Сибірського гірського артилерійського дивізіону бригади у званні полковника призначається командиром 1-ї Заамурської артилерійської бригади^[27].

12 липня 1916 року як командиру 1-ї Заамурської артилерійської бригади присвоюється звання генерал-майора^[28].

Наприкінці Першої світової війни командував 9-ю Сибірською стрілецькою Генерал-Фельдцейхмейстера Великого Князя Михайла Миколайовича артилерійською бригадою^[18].

За час військової служби неодноразово відзначається у битвах, за що отримував державні нагороди.

Після Жовтневого перевороту 1917 року — учасник Білого руху на півночі Росії^[17] (за іншими даними — у Збройних силах Півдня Росії^[15]).

З 17 вересня 1919 року в резерві чинів військ Новоросійської області. Евакуйований в грудні 1919 року — лютому 1920 року з Одеси в Салоніки на кораблі «Ріо-Пардо»^[15].

Станом на травень 1920 року проживав в Югославії^[15]. Головував у товаристві офіцерів Павловського військового училища. Служив у Дирекції водних сполучень. Помер 15 жовтня 1933 у Белграді^[18].

• Орден Святого Станіслава 2 ступеня (15 червня 1901 року)^[19];
• Орден Святої Анни 2 ступеня (5 березня 1906)^[22] та мечі до нього (16 вересня 1916 затверджене нагородження командувачем 8-ї Армії)^[29];
• Орден Святого Володимира 3 ступеня (6 грудня 1913)^[25]та мечі до нього (14 травня 1915 року)^[30];
• Найвища прихильність (25 червня 1915 року)^[31].
• Орден Святого Володимира 4 ступеня (?) і мечі та бант до нього (24 листопада 1916 року затверджене нагородження Головнокомандувачем арміями Південно-Західного фронту)^[32];

• Дружина — Анастасія Дмитрівна (нар. ~1868)^[15].
• Донька — Наталія (нар. 1890)^[15].
• Небога — Варвара (нар. 1901)^[15].
• Онука — Ольга (нар. 1916)^[15].

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.