PROFILPELAJAR.COM

Зовнішні відеофайли
співає Михайло Гришко
	Арія Грязного («Царева наречена» М. Римського-Корсакова, українською мовою)
	Арія Мазепи («Мазепа» П. Чайковського, українською мовою)
	«Стоїть явір над водою», українська народна пісня

Гришко Михайло Степанович
Гришко Михайло Степанович
	Зображення
Основна інформація
Дата народження	14 (27) лютого 1901
Місце народження	Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія
Дата смерті	3 червня 1973 (72 роки)
Місце смерті	Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Російська імперія; УНР; Українська Держава; СРСР
Національність	українець
Професії	оперний співак
Освіта	Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
Співацький голос	баритон
Інструменти	вокал[d]
Нагороди	;
	Файли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гришко.

Біографія

Народився 14 [27] лютого 1901(19010227) року в місті Маріуполі Катеринославської губернії, Російської імперії (тепер Донецька область, Україна) в робітничій родині. У 1912—1918 роках працював на різних роботах, був учнем, помічником токаря, токарем Маріупольського металургійного заводу. У 1918—1920 роках брав участь у громадянській війні.

У 1921—1923 роках — працівник Єлизаветградського машинобудівного заводу. У 1926 закінчив Одеський музично-драматичний інститут (курс Юлії Рейдер). У 1926—1927 роках — соліст Одеського, у 1927—1936 — Харківського, у 1941—1944 — Грузинського, у 1936—1941 і 1944—1960 роках — Київського театрів опери та балету.

Жив у Києві в будинку на вулиці Хрещатику, 15. Помер в Києві 3 червня 1973 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1). Могила охороняється Спілкою театральних діячів України.

Виконавець головних ролей в операх:

У концертах виконував твори:

Миколи Лисенка («Реве та стогне Дніпр широкий», «У гаю, гаю вітру немає», «Буває, іноді старий», «Учітеся, брати мої», «Мені однаково», «Минають дні»);
Кирила Стеценка («Ой, літа орел»);
Якова Степового («Три шляхи», «Із-за гаю сонце сходить»);
Остапа Нижанківського («Минули літа молодії»);
Левка Ревуцького («Думи мої, думи»);
Заремба Владислава Заремби («Над Дніпровою сагою»);
О. Сичова («Не женися на багатій», «Тяжко-важко в світі жити») на слова Тараса Шевченка.

Знявся у фільмі «Щит Джургая» (1944), зіграв султана в кінокартині «Запорожець за Дунаєм» (1953)^[3].

Нагороджений орденами:

13 березня 1981 року в Києві, на будику по вулиці Хрещатик, 15, де жив Михайло Гришко, встановлена меморіальна дошка (бронза; барельєф; скульптор Микола Рапай, архітектор Анатолій Ігнащенко).
Його ім'ям названа вулиця в Дарницькому районі Києва (житловий масив «Позняки»).
Документальний телефільм, присвячений життю і творчості співака: «Михайло Гришко. Тріумф і трагедія таланту» (2016, ДТРК «Культура», автор сценарію та режисер — Жанна Бебешко).