Гренла́ндський соба́ка — одна з найдавніших порід їздових собак родом із Гренландії.

Гренландський собака у себе на батьківщині досі вважається найнадійнішим зимовим транспортним засобом. Робота в упряжці вимагає від цих собак сили, стійкості і витривалості. У гренландських собак чудово розвинені чуття і здібність до орієнтації, ці невибагливі трудівники готові беззастережно виконувати будь-яку роботу. До людини вони зовні байдужі, свою прихильність можуть проявити лише в напруженій роботі. Не можна недооцінювати також і інстинкт полювання, що досі зберігся у цих собак: у минулому їх використовували для полювання на тюленів, ведмедів і північних оленів. До сторожової служби вони не придатні.

Гренландці трохи відрізняються від ескімосів, але визнані як самостійна порода, хоча досі не припиняються суперечки про те, чи варто їх взагалі розділяти. У гренландських собак, як правило, спина довша, ніж в ескімоських, і при однаковому зрості вони важать менше. Гренландському собаці властиві багато вовчих звичок. Цілком можливо, що колись ці собаки схрещувалися з дикими вовками. В Європі і навіть в Скандинавії ця порода практично не трапляється.^[1] Гренландський собака найкраще почуває себе в зграї, де постійно існує власна субординація, яка, правда, не завжди дотримується: у спілкуванні один з одним собаки не особливо розбірливі, тому бійки між ними явище не рідке. У спілкуванні з цими собаками людині також слід постійно утримувати чільну позицію і проявляти свою волю. Цей північний собака підкоряється лише ватажкові зграї, і господар повинен зарекомендувати себе саме так. Дресирування гренландсхунда вимагає багато терпіння і послідовних дій.

Свої емоції гренландський собака передає за допомогою різних звуків: скулить, виражаючи підпорядкування, бурчить — при агресії, гавкіт свідчить про збудження, а виття — про відчуття єдності із зграєю. Як і колись, сьогодні гренландський собака — невтомний працівник, йому постійно необхідні певні фізичні навантаження, як, наприклад, їзда в упряжці, тому роль домашнього собаки йому не личить.

Гренландія.

Їздовий собака.

Гренландський собака — одна із старих древніх собак, починаючи з древніх часів вони використовувалися ескімосами як їздові і мисливські собаки. Відбір вироблявся головним чином по робочих якостях, силі і витривалості. Гренландський собака підходить людям, що люблять проводити час на відкритому повітрі. Вона також підходить людям, які захоплюються таким видом спорту, як їздовий спорт.

Сильний шпіцеподібний собака, призначений для напруженої праці їздовим собакою в арктичних умовах. Деякий розкид в розмірах допускається, якщо це не впливає на загальну гармонію і робочі якості.

Тіло коротке, співвідношення висоти до довжини — 10 до 11. Суки можуть бути дещо довші.

Переважаючі якості робочого гренландського собаки — розум, енергія і сміливість. Це невтомний їздовий собака. Відношення до людей доброзичливе, як сторожовий собака не годиться. При полюванні на білих ведмедів виявляється сильний мисливський інстинкт.

Череп у собаки широкий і трохи опуклий. Найширша частина — між вухами. Стоп: виражений, але не дуже різкий.

Мочка носа велика, темна, може бути печінкового кольору у рудих собак. У зимовий період пігмент носа може знебарвлюватися, даючи так званий «зимовий» або «сніговий ніс». Морда: клиноподібної форми, широка в підстави і така, що поступово звужується до носа, але не вузька. Спинка морди — пряма і широка. Губи: Щільно прилеглі, тонкі. Прикус/Зуби: ножицеподібний прикус. Міцні зуби і сильні щелепи. Очі: переважно темні, але можуть відповідати забарвленню, трохи криво поставлені. Вираження сміливе і відкрите. Вуха: Стоячі, невеликі, трикутні і злегка закруглені на кінцях.

Досить коротка і дуже м'язиста.

Трохи довше, ніж висота в загривку, міцний і компактний. Спина: пряма. Поперек: широка. Круп: злегка похилий. Грудна клітка: широка і глибока, але не бочкоподібна.

Високо посаджений, пухнастий, закинений на спину.

Міцні і м'язисті. При погляді спереду прямі. Плече: помірно похиле. Лікті: притиснуті до тіла, але що не заважають рухам. Зап'ястя: міцне і гнучке. Пясть: Трохи похила.

При погляді ззаду прямі з дуже сильною мускулатурою і помірними кутами. Стегно: міцне і м'язисте. Лапа: округла, міцна, досить велика. Подушечки міцні.

Гармонійний, швидкий і невпинний біг — одна з головних якостей їздового собаки.

Щільна, густа, з розвиненим підшорстком і довгим, жорстким прямим остевим волосом. На голові і кінцівках шерсть коротша, на тілі щільніша і густіша.

Найрізноманітніше. Альбіноси дискваліфікуються.

Висота в загривку: пси — 60 см і більш, суки — 50 см і більш.

Будь-яке відхилення від вищеназваних пунктів повинне розглядатися як недолік, оцінка якого залежить від міри даного відхилення. Легкий кістяк, боязкість, короткі кінцівки.

Довга м'яка шерсть, м'які, нестоячі вуха. Дискваліфікуючі вади: агресивність або надмірна боязкість, альбінізм, очі різного кольору, блакитні очі. N.b.: Пси повинні мати два повноцінних сіменника, повністю опущених в мошонку.

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (квітень 2012)