Гребля Табка
Гребля Табка
35°52′20″ пн. ш. 38°34′00″ сх. д. / 35.872222222222° пн. ш. 38.566666666667° сх. д. / 35.872222222222; 38.566666666667
Країна	Сирія
Адмінодиниця	Ракка
Стан	діюча
Річка	Євфрат
Каскад	Євфратський
Початок будівництва	1968
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1971—1978
Основні характеристики
Установлена потужність	824  МВт
Середнє річне виробництво	???  млн кВт·год
Тип ГЕС	греблева
Розрахований напір	???  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	поворотно-лопатевих
Кількість та марка турбін	8
Витрата через турбіни	???  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	8
Потужність гідроагрегатів	8х103  МВт
Основні споруди
Тип греблі	кам'яно-накидна
Висота греблі	60  м
Довжина греблі	4500  м
Шлюз	???
ЛЕП	???
Власник	???
Гребля Табка
Мапа
Гребля Табка у Вікісховищі

Гребля Табка (араб. سد الطبقة) або Саура аль-Дам (араб. سد الثورة, Гребля революції), кам'яно-накидна гребля на Євфраті , за 40 км вгору за течією від міста Ер-Ракка в провінції Ер-Ракка, Сирія. Гребля має 60 м заввишки і 4,5 км завдовжки і є найбільшою греблею в Сирії.^[1] Її будівництво призвело до створення водосховища Аль-Ассад, найбільшого водосховища Сирії. Гребля була побудована у 1968–1973 роках за допомогою Радянського Союзу. Міжнародна спільнота допомогла викопати і документувати багато археологічних пам'ятників, що були розташовані в районі майбутнього водосховища, перш ніж вони будуть затоплені через підйом води. Коли плин води річищем Євфрату був скорочений у 1974 році, за для заповнення водосховища, вибухнув конфлікт між Сирією та Іраком , який був врегульований шляхом втручання з боку Саудівської Аравії і Радянського Союзу.^[2] Гребля була побудована для виробництва електроенергії і зрошування землі по обидві береги Євфрату.^[3]

У 1927 році, коли Сирія була під французьким мандатом, було запропоновано побудувати греблю в долині Євфрату недалеко від сирійсько-турецького кордону. Після здобуття Сирією незалежності у 1946 році, була знову досліджена практична здійсненність цієї пропозиції, але план не був виконаний. У 1957 році сирійський уряд досяг угоди з Радянським Союзом з технічної та фінансової допомоги для будівництва греблі в долині Євфрату. Сирія, в рамках Об'єднаної Арабської Республіки (ОАР), підписала угоду з ФРН в 1960 році на отримання кредиту для фінансування будівництва греблі. Після того як Сирія вийшла з ОАР у 1961 році, нова угода про фінансування греблі була досягнута з Радянським Союзом у 1965 році. Спеціальне державне відомство було створено в 1961 році для спостереження за будівництвом греблі^[4]

Спочатку, гребля Табка планувалась греблею подвійного призначення. Гребля мала включати в себе ГЕС з восьми турбін, здатних виробляти 824 МВт загалом, і мала зрошувати площу 640 000 га по обидві береги Євфрату^[3][5] Будівництво греблі тривало у 1968 — 1973, проте спорудження ГЕС було закінчено у 1977 році. Загальна вартість греблі склала 340 млн. дол США з яких 100 млн. дол США було надано у формі кредиту з боку Радянського Союзу.^[5] Радянський Союз також надав технічну експертизу.^[6] На будівництво було залучено до 12 тис. сирійців і 900 техніків з СРСР.^[7] Вони були розміщені в сьогоденному Ес-Саурі . ^[1] Для здійснення цього проекту, а також будівництва іригаційних робіт на річці Хабур, сирійську національну залізницю (Chemins de Fer Syriens) було продовжено з Алеппо до греблі, через Ар-Ракка, Дейр-ез-Зор і Камишли.^[8] Чотири тисячі арабських родин, які жили в затопленій частині долини Євфрату були переселені в інші місця північної Сирії^[9][10]

У 1974 році Сирія почали заповнення водосховища, зменшуючи потік Євфрату. Трохи раніше, Туреччина почали заповнювати водосховище Кебан, проте на сточищі Євфрату розпочалась посуха^[11] У результаті Ірак отримав значно менше води з Євфрату, ніж зазвичай, річний стік Євфрату знизився з 15,3 км³ в 1973 році до 9,4 км³ в 1975 році^[12][13] Ірак попросив Лігу арабських держав втрутитися, проте Сирія стверджувала, що вона отримала менше води з Туреччини, тому відмовилися співпрацювати^[14] У результаті напруженість зростала Ірак і Сирія розгорнули свої війська біля спільного кордону.^[2][15] Ірак також погрожував бомбити греблю Табка. ^[2][16] Вирішенням суперечки була підписана угода у 1975 році за посередництвом Саудівської Аравії та Радянського Союзу за якій Сирія негайно збільшила потік від греблі і погодилася дати 60% потоку води Євфрату до Іраку^[2][14] У 1987 році, Туреччина, Сирія та Ірак підписали угоду, за якою Туреччина гарантувала на турецько-сирійському кордоні підтримувати стік Євфрату 500 м³/сек, що є 16 км³/рік^[2][14]

Перед заповненням водосховища греблі Табка між 1963 і 1974 проводилася інтенсивна міжнародна програма археологічних розкопок у районі, який перебував під загрозою затоплення. У рамках цієї програми розкопки були проведені на об'єктах, які датовані, починаючи з періоду пізньої Натуфійської культури до періоду Османської імперії. Розкопки включали такі об'єкти, як Абу-Хурейра, Емар, Хабуба Кабіра, Мурейбет, Тель-ес-Свейхат, Тель-Фрей і Дібсі Фарадж. У Джабері, замку на вершині пагорба, який буде перетворено на острів від затоплення водосховища Аль-Ассад, була побудована захисна гласіса, а два мінарети у Мурейбеті та Мескені були переміщені в зону за межами ділянки затоплення^[17].

Гребля Табка розташована у місці, де скельні виходи на кожній стороні долини Євфрату є менш ніж за 5 км один від одного. Кам'яно-накидна гребля має 4,5 км завдовжки, 60 м заввишки від русла річки (307 м над рівнем моря), 512 м завширшки у підмурівку і 19 м по гребеню^[18] ГЕС розташована на південному краю греблі і містить вісім поворотно-лопатевих турбін. Швидкість обертання турбін становить 125 RPM , і вони потенційно можуть генерувати 103 МВт кожна.^[19] Водосховище Асад має 80 км завдовжки і в середньому 8 км завширшки^[20] Водосховище потенційно може містити 11,7 км³ води, в цьому випадку розмір площі її поверхні буде 610 км².^[21] Річне випаровування становить 1,3 км³ у зв'язку з високою середньою температурою влітку в північній Сирії^[22] Це вельми багато в порівнянні з водосховищами вище за течією від водосховища Асад. Наприклад, випаровування на водосховищі Кебан становить 0,48 км³/рік приблизно з тією ж площею поверхні^[11]

Проте ані ГЕС, ані водосховище перед початком громадянської війни у Сирії не використовували свій повний економічний потенціал. Хоча водосховище потенційно може містити 11,7 км³, фактична ємність становить 9,6 км³, з площею 447 км³^[23]. Пропонована схема зрошення має ряд проблем, у тому числі високий вміст гіпсу у меліорованих ґрунтах навколо водосховища, засолення ґрунтів, руйнування каналів, якими прямує вода з водосховища, і небажання фермерів переселитися в новітні меліоровані райони. В результаті, тільки 60 000 га зрошували з водосховища у 1984 році.^[20] У 2000 році зрошувальна поверхня зросла до 124 000 га, що є лише 19% від прогнозованих 640000 га.^[22][24] У зв'язку з низьким надходженням, ніж очікувалося, води з Туреччини, а також відсутність технічного обслуговування, гребля генерує тільки 150 МВт замість 800 МВт.^[3] Водосховище є найважливішим джерелом питної води в Алеппо, забезпечуючи місто по трубопроводу з 0,08 км³/рік.^[3] Водосховище також підтримує розвиток рибної промисловості^[25]

• Каскад ГЕС на Євфраті
• Аль-Ассад (водосховище)

• Anonymous (2009), Group denial. Repression of Kurdish political and cultural rights in Syria (PDF), New York: Human Rights Watch, OCLC 472433635, архів оригіналу (PDF) за 3 серпня 2018, процитовано 17 вересня 2013
• Adeel, Zafar; Mainguet, Monique (2000), Summary Report of the Workshop, Архівована копія, New Approaches to Water Management in Central Asia, United Nations University/ICARDA, с. 208—22, архів оригіналу за 28 травня 2010, процитовано 17 вересня 2013{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
• Akkermans, Peter M. M. G.; Schwartz, Glenn M. (2003), The archaeology of Syria. From complex hunter-gatherers to early urban societies (ca. 16,000–300 BC), Cambridge: Cambridge University Press, ISBN 0-521-79666-0
• Altinbilek, Dogan (2004), Development and Management of the Euphrates–Tigris Basin, International Journal of Water Resources Development, 20 (1): 15—33, doi:10.1080/07900620310001635584, ISSN 1360-0648
• Bell, Gertrude Lowthian (1924), Amurath to Amurath, London: Macmillan & Co, OCLC 481634750
• Bounni, Adnan; Lundquist, J. M. (1977), Campaign and exhibition from the Euphrates in Syria, The Annual of the American Schools of Oriental Research, 44: 1—7, ISSN 0066-0035, JSTOR 3768538
• Bourgey, André (1974), Le barrage de Tabqa et l'amenagement du bassin de l'Euphrate en Syrie, Revue de Géographie de Lyon (French) , 49 (4): 343—354, doi:10.3406/geoca.1974.1658, ISSN 1960-601X, архів оригіналу за 24 вересня 2015, процитовано 17 вересня 2013
• Collelo, Thomas (1987), Syria: A Country Study, Washington: GPO for the Library of Congress, OCLC 44250830, архів оригіналу за 29 червня 2011, процитовано 17 вересня 2013
• Elhadj, Elie (2008), Dry aquifers in Arab countries and the looming food crisis, Middle East Review of International Affairs, 12 (3), ISSN 1565-8996^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Frenken, Karen (2009), Irrigation in the Middle East region in figures. AQUASTAT Survey - 2008 (PDF), Rome: FAO, ISBN 978-92-5-106316-3, архів оригіналу (PDF) за 11 жовтня 2017, процитовано 17 вересня 2013
• Hughes, Hugh (2008), Middle East Railways, AlMashriq, архів оригіналу за 27 червня 2009, процитовано 14 грудня 2009
• Hunt, Carla (1974), Last boat to Tabqa, Saudi Aramco World, 25 (1): 8—10, ISSN 1530-5821, архів оригіналу за 13 січня 2010, процитовано 17 вересня 2013
• Inan, Yüksel (2000), The law of international water courses and the Middle East (PDF), архів оригіналу (PDF) за 18 липня 2011, процитовано 17 вересня 2013
• Jamous, Bassam (2009), Nouveaux aménagements hydrauliques sur le Moyen Euphrate syrienne. Appel à projets archéologiques d'urgence (PDF), Studia Orontica (French) , DGAM, архів оригіналу (PDF) за 28 липня 2011, процитовано 14 грудня 2009
• Jones, C.; Sultan, M.; Yan, E.; Milewski, A.; Hussein, M.; Al-Dousari, A.; Al-Kaisy, S.; Becker, R. (2008), Hydrologic impacts of engineering projects on the Tigris–Euphrates system and its marshlands, Journal of Hydrology, 353: 59—75, doi:10.1016/j.jhydrol.2008.01.029, ISSN 0022-1694
• Kalpakian, Jack (2004), Identity, conflict and cooperation in international river systems, Aldershot: Ashgate, ISBN 978-0-7546-3338-9
• Kangarani, Hannaneh M. (2005), Euphrates and Tigris watershed. Economic, social and institutional aspects of forest in an integrated watershed management (PDF), Rome: FAO, OCLC 444911461, архів оригіналу (PDF) за 11 жовтня 2017, процитовано 17 вересня 2013
• Kaya, Ibrahim (1998), The Euphrates–Tigris basin: An overview and opportunities for cooperation under international law, Arid Lands Newsletter, 44, ISSN 1092-5481, архів оригіналу за 6 червня 2011, процитовано 17 вересня 2013
• Krouma, I. (2006), National Aquaculture Sector Overview. Syrian Arab Republic. National Aquaculture Sector Overview Fact Sheets, FAO Fisheries and Aquaculture Department, FAO, архів оригіналу за 4 лютого 2021, процитовано 15 грудня 2009
• McClellan, Thomas L. (1997), Euphrates Dams, Survey of, у Meyers, Eric M. (ред.), The Oxford Encyclopedia of Archaeology in the Ancient Near East, т. 2, New York: Oxford University Press, с. 290—292, ISBN 0-19-506512-3
• McDowall, David (2004), A modern history of the Kurds, London: I.B. Tauris, ISBN 978-1-85043-416-0
• Murdoch, D. A.; Vos, R.; Abdallah, A.; Abdallah, M.; Andrews, I.; al-Asaad, A.; van Beusekom, R.; Hofland, R.; Roth, T. (2005), A Winter Survey of Syrian Wetlands. Final Report of the Syrian Wetland Expedition, January – February 2004, London: privately published, OCLC 150245788
• Mutin, Georges (2003), Le Tigre et l'Euphrate de la discorde, VertigO (French) , 4 (3): 1—10, doi:10.4000/vertigo.3869, ISSN 1492-8442, архів оригіналу за 9 січня 2010, процитовано 17 вересня 2013
• Rahi, Khayyun A.; Halihan, Todd (2009), Changes in the salinity of the Euphrates River system in Iraq, Regional Environmental Change, 10: 27—35, doi:10.1007/s10113-009-0083-y, ISSN 1436-378X
• Reichel, Clemens (2004), Appendix B: Site gazetteer, у Wilkinson, Tony J. (ред.), On the margin of the Euphrates. Settlement and land use at Tell es-Sweyhat and in the Upper Lake Assad area, Syria (PDF), Oriental Institute Publications, т. 124, Chicago: Oriental Institute, с. 223—261, ISBN 1-885923-29-5, архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2013, процитовано 17 вересня 2013
• Scheumann, Waltina (2003), The Euphrates issue in Turkish–Syrian relations, у Brauch, Hans Günter; Liotta, P. H.; Marquina, Antonio; Rogers, Paul F.; Selim, Mohammed El-Sayed (ред.), Security and environment in the Mediterranean. Conceptualising security and environmental conflicts, Berlin: Springer, с. 745—760, ISBN 3-540-40107-5
• Shapland, Greg (1997), Rivers of discord: international water disputes in the Middle East, New York: Palgrave Macmillan, ISBN 978-0-312-16522-2
• Wilkinson, Tony J. (2004), On the margin of the Euphrates. Settlement and land use at Tell es-Sweyhat and in the Upper Lake Assad area, Syria (PDF), Oriental Institute Publications, т. 124, Chicago: Oriental Institute, ISBN 1-885923-29-5, архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2013, процитовано 17 вересня 2013
• Wolf, Aaron T. (1994), A Hydropolitical History of the Nile, Jordan and Euphrates River Basins, у Biswas, Asit K (ред.), International Waters of the Middle East: From Euphrates-Tigris to Nile, Oxford University Press, с. 5—43, ISBN 978-0-19-854862-1