Юліан Гоїв
Десятник (цугфюрер)  Поручник  Майор
Загальна інформація
Народження	27 квітня 1894(1894-04-27) Снятин
Смерть	10 грудня 1937(1937-12-10) (43 роки) Харків (Розстріл)
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma Mater	Технічний університет у Брно
Партія	Безпартійний
Військова служба
Роки служби	1914—1920, 1937
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини  УСС  УГА  РСЧА
Рід військ	Сухопутні війська
Війни / битви	Бої за гору Маківка (1915), Битва за Львів (1918), Вовчухівська офензива (1918), Чортківська офензива (1918).
Командування
командир чоти УСС (1914-1915) командир куреня 1-ї бригади УСС УГА/ЧУГА (1918-1920) начальник автобронетанкового парку 23-ї стрілецької дивізії РСЧА (1936-1937).
Нагороди та відзнаки
наручний іменний золотий годинник (1927)

Юліан-Володимир Іванович Гоїв (27 квітня 1894, Снятин, нині Івано-Франківської області, Україна — 10 грудня 1937, Харків) — український військовий і громадський діяч, десятник легіону УСС (1914—1915), поручник 1-ої бригади Українських січових стрільців (1918—1919), пізніше — майор, начальник бронетанкового парку 23 стрілецької дивізії РСЧА у 1936—1937 роках.

Народився у Снятині тодішнього королівства Галичини і Лодомерії Австро-Угорської імперії в родині Івана та Анни Гоїв. Був найстаршим з чотирьох синів подружжя ^[1]. За походженням належав до міщан. Українець за національністю ^[2]. Активний учасник Українського Студентського Союзу, в тому числі його секції (філії) у Снятині в 1912—1914 роках ^[3].

Був близьким другом Василя Порайка у 1912—1937 роках.^[4].

Закінчив Снятинську реальну гімназію. У 1912 році вступив до Технічного університету у Брно, але провчився там лише до другого курсу. На початку Першої світової війни Юліан Гоїв добровільно вступає до лав легіону Українських січових стрільців, в тому числі був десятником в курені Сеня Горука. 4 травня 1915 року був поранений на Маківці, де того ж дня потрапив до російського полону ^[5].

Перебував з червня 1915 року і до початку 1918 року в полоні в росіян в Чорному Ярі Астраханської губернії. Один рік провів в одному бараку з В. Порайком та Є. Коновальцем, де добре товаришував з останнім ^[6]. У 1920—1937 роках служив в ЧУГА та РСЧА на різних посадах по лінії військової розвідки та бронетанкових військ. До репресій відношення не мав і в ході служби часто вдавався до критики вищого командування. Особливо Юліана хвилювала проблема русифікації частин ЧА в УСРР. З 1921 року і до кінця життя перебував під спостереженням спецслужб як колишній український офіцер ^[4].

Проживав у Харкові, по вулиці Пушкінській (сучасна назва — Григорія Сковороди), в будинку № 92, квартира 13. Був одружений, дітей не мав. У помешканні обшук не проводився.

За проукраїнські погляди був репресований. Юліана Гоїва заарештували 22 вересня 1937 року, 10 грудня того ж року засудили до страти через розстріл. Вирок було виконано 10.12.1937 у Харкові^[7].

Згідно з архівними даними, громадянство СРСР не приймав. Реабілітація проведена не була.

• Бажанський М. Гоїв Володимир Юліян // Вічно житимуть… Постаті від зарання історії, аж до найновіших часів: Біографічний словник. — Детройт, 1984. — С. 107—108. — (Бібліотека видавництва «Снятин»; Ч. 8)
• Базалі Я. Свідома Родина (у двадцятиліття смерті Івана Ґоїва) // Бібліотека видавництва «Снятин». — Детройт, 1972. — Ч. 7. — С. 18–20.
• Бойда А. Взаємодія Василя Порайка і Євгена Коновальця в Галичині та під час російського полону (1906-1916). На перетині епох. Перша світова війна: феноменологія, геополітичні та гуманітарні наслідки, історична пам'ять. Міжнародна наукова конференція, присвячена 110-й річниці початку Великої війни 1914-1918 рр., Чернівці, 27-28 вересня 2024 р. Матеріали і тези доповідей / Наук. ред. О. В. Добржанський. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2024. — С. 41 —43.
• Бойда А. Декомунізація як каталізатор нового витоку досліджень радянських репресій 1930-х рр. (на прикладі життя та діяльності В. Порайка). Наукові горизонти ХХІ століття: мультидисциплінарні дослідження: матеріали Міжнародної наукової конференції, 16-17 травня 2024 р., м. Ужгород / уклад. О. П. Адамчо; УжНУ, УкрІНТЕІ. Ужгород; Київ, 2024. — С. 666—670.
• Бойда А. Наслідки російського полону (1915–1918) в долях Ю. Гоїва та В. Порайка. Україна крізь призму війни: матеріали Всеукраїнської наукової конференції (м. Івано-Франківськ, 27 травня 2024 року). ІФКМ. Івано-Франківськ: ФОП Бойчук А.Б., 2024. — С. 15—25.
• Романюк Я. Повстанський рух на Снятинщині / Ярослав Романюк, Ольга Слободян, Володимир Карий. — Снятин; Чернівці: Друк Арт, 2016. — 440 с.