Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (травень 2017)

Госпітальний округ — територіальне об'єднання закладів охорони здоров'я України декількох районів в одну мережу за принципом доступності, щільності та кількості населення, наявності укомплектованих лікувальних закладів, усталених шляхів доставки пацієнтів та дорожнього сполучення. Один госпітальний округ передбачає обслуговування не менше ніж 120—200 тис. осіб, досяжність у радіусі 60 хвилин або 60 кілометрів. Адміністративним центром є населений пункт з населенням понад 40 тис. За задумом реформа дозволить оптимізувати витрати на утримання численних лікарень, наблизить саме якісні медичні заклади до населення областей^[1] без необхідності відвідування обласного центру. Частина лікарень за задумом буде перепрофільовано, тобто в невеликих населених пунктах залишаться тільки заклади сімейної медицини.

Обласним радам згідно з реформою надається можливість запропонувати такі округи самостійно. До основних критеріїв створення відносяться:

• наявність принаймні однієї лікарні інтенсивного лікування (першого чи другого рівня);
• охоплення території з населенням мінімум 200 тис. осіб у разі наявності лікарні 2-го рівня або 120 тис. осіб у разі наявності лікарні тільки 1-го рівня
• можливість під'їзду основними дорогами з будь-якої точки округу не більш ніж за 60 хвилин за умови наявності доріг з твердим покриттям.

Інші умови створення та роботи медичних округів регламентувались постановою Кабміну від 27 листопада 2019 р. № 1074^[2].

Станом на 4 лютого 2017 року йшлося про створення 105 госпітальних округів у межах України, з них 59 у 16 регіонах викладені у проекті Розпорядження Кабінету Міністрів України^[3], але 27 листопада 2019 року КМУ скасував розпорядження Про затвердження переліку та складу госпітальних округів у областях^[4].

19 червня 2020 року Кабінет Міністрів України затвердив порядок створення госпітальних округів^[2]. Цим порядком, зокрема, передбачено створення госпітальних рад як дорадчих органів при обласних радах, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, Київській та Севастопольській міській держадміністрації.

Округи маються створюватися на основі таких принципів: безпечність та якість медичної допомоги на основі доказової медицини; своєчасність доступу до медичної допомоги; економічна ефективність, яка полягає у забезпеченні максимально можливої якості медичної допомоги за умови раціонального та ощадливого використання ресурсів.

Спроможна мережа госпітального округу — це сукупність закладів охорони здоров’я, які провадять господарську діяльність з медичної практики та мають функціональні потужності, здатні забезпечувати надання якісної, комплексної, безперервної і орієнтованої на пацієнта медичної допомоги відповідно до соціально-демографічних характеристик населення, особливостей його розселення на відповідній території.

Спроможна мережа госпітального округу, за винятком опорних закладів охорони здоров’я, визначається Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською чи Севастопольською міською держадміністрацією.

Спроможна мережа складається з опорних закладів охорони здоров’я та інших закладів: багатопрофільних перинатальних та спеціалізованих центрів, дитячих лікарень, закладів охорони здоров’я, які надають медичну допомогу при онкологічних, інфекційних захворюваннях, туберкульозі та інших соціально значущих хворобах.

Опорні заклади охорони здоров’я — багатопрофільні заклади охорони здоров’я державної та комунальної форми власності, які відповідають або можуть бути підвищені до рівня багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування першого або другого рівня.

Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.