У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Городецький.
Городецький Марко Михайлович (20 травня 1923, Київ — 29 грудня 2009, там же) — лікар-інфекціоніст, полковник медичної служби, Головний інфекціоніст Київського військового округу (1971—1991), Головний інфекціоніст Міністерства оборони України (1991—2003), заслужений лікар УРСР (1978), кандидат медичних наук (1971), професор (2003).
Біографія та початок медичної діяльності
Народився 20 травня 1923 року в м. Києві, в сім'ї лікаря-педіатра Михайла Марковича Городецького.
1946 року закінчив Ленінградську Військово-медичну академію і був направлений у Київський військовий округ, де проходив службу лікарем у військових частинах округу до 1955 року. У цей час закінчив курси з фтизіатрії і за рекомендацією головного терапевта округу полковника медичної служби Георгія Йосиповича Бурчинського, Марка Городецького призначили начальником фтизіатричного відділення Окружного військового санаторію для туберкульозних хворих у Святошино, а через 3 місяці він став ординатором інфекційного відділення 408 Окружного військового госпіталю.
Так, з 1955 року і до останнього часу М. М. Городецький був пов'язаний з Київським військовим госпіталем. Зважаючи на його вроджену допитливість, та сильне бажання вдосконалюватись, провідні терапевти госпіталю М. І. Якубович і К. Г. Тахчі організували для молодого лікаря «човникове» оволодіння суміжними спеціальностями. Він працював у відділеннях кардіології, гастроентерології, пульмонології, неврології. У цей же час, як військовий лікар-інфекціоніст, він брав активну участь у ліквідації спалахів шигельозу в гарнізонах Бердянська, Дніпропетровська, Херсона, Одеси.
Подальша медична діяльність
З 1956 по 1965 рік — старший ординатор інфекційного відділення 408 Окружного військового госпіталю. З серпня по листопад 1965 — начальник 382 інфекційного госпіталю для особливо небезпечних інфекцій, аул Тахтакупир. Пізніше, до 1969 р. — начальник інфекційного відділення 408 Окружного військового госпіталю. З вересня 1969 по серпень 1970 — Головний інфекціоніст Київського військового округу. З серпня 1970 року по грудень того ж року очолював 382 інфекційний госпіталь для особливо небезпечних інфекцій в Астрахані. Згодом, аж до листопада 1992 року — начальник інфекційного відділення Київського 408 ОВГ і одночасно Головний інфекціоніст Київського військового округу.
З листопада 1992 до 2003 року (з утворенням Збройних Сил України та відповідним переформуванням 408-го ОВГ у Головний військовий клінічний госпіталь) — М. М. Городецький перебував на посаді начальника клініки інфекційних хвороб ГВКГ та відповідно був Головним інфекціоністом МО України.
Закінчивши дійсну військову службу у 2004 році до останніх днів працював професором кафедри військової терапії Української військово-медичної академії і був професором-консультантом Головного військового клінічного госпіталю.
Протиепідемічна діяльність
- Наприкінці липня 1965 року очолював госпіталь для особливо небезпечних інфекцій, який був направлений в Тахтакупир для боротьби з великою епідемією холери в Каракалпакії.
- У 1970 році на ліквідації епідемії холери в Астраханській області, очолював там госпіталь для особливо небезпечних інфекцій.
- У вересні 1985, коли в 56-й бригаді, яка воювала в Афганістані, спалахнула холера, знову знадобився його досвід з формування та оснащення госпіталю для особливо небезпечних інфекцій, який був сформований у Київському військовому окрузі.
- У травні 1986, очолив роботу по профілактиці інфекційних хвороб й лікуванню інфекційних хворих в 30-ти кілометровій зоні ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
- 1994-95 роки. У південних областях України, через незадовільний стан систем водопостачання, каналізаційних систем та очисних споруд зареєстровано спалах холери. М. М. Городецький разом з епідеміологами проводив активні заходи щодо запобігання захворюваності на холеру в українській армії й обмеженню поширення її серед цивільного населення.
Указом Президента України N 441/95 від 12 червня 1995 року за мужність і самовіддані дії з порятунку людей під час ліквідації спалахів холери й дифтерії, високу лікарську майстерність М. М. Городецький був нагороджений відзнакою Президента України — хрестом «За мужність»[1]. Він був першим військовим медиком незалежної України, кого так високо оцінив Президент України, а Міністр оборони особисто вручив йому нагороду.
Наукова робота
М. М. Городецький — автор 11 винаходів та близько 200 наукових праць з питань діагностики, клінічної картини, лікування, невідкладної допомоги військовослужбовцям — хворим на холеру, дитячі інфекції, вірусні гепатити, менінгококову інфекцію тощо.
Основні праці (самостійні і у співавторстві)
- Холера // Справочник по дифференциальной диагностике инфекционных болезней. К., 1987.
- Менингококовая инфекция // Там же. К., 1987.
- Організація роботи військового госпіталю в осередку холери. М., 1967.
- Неотложные состояния в клинике инфекционных болезней и их терапия // Лікування та діагностика, 1998.
- Состояние борьбы с дифтерией на современном этапе // Журн. АМН Украины, 1996.
- Некоторые особенности клиники и эпидемиологии дифтерии в организованных колективах взрослых // Современные аспекты военной медицины: Сб. науч. трудов международной науч.-практ. конф. инфекционистов и эпидемиологов ВС Украины. К., 1998.
- Клініка, діагностика і профілактика менінгококової інфекції. К., 2003.
- Холера Эль-Тор. Київ, «Здоров'я». — 2009. — 128 с. ISBN 978-966-433-030-8
Батьки та нащадки
Батько — Михайло Маркович Городецький — лікар-педіатр. Відомий тим, що став засновником і першим директором Ворзельського Будинку дитини, цей заклад існує і по сьогодні. Мати — Городецька Фаїна Йосипівна.
Син — Городецький Михайло Маркович, 1946 року народження працює лікарем-педіатром.
Примітки
Література
