Гончарук Дмитро Дмитрович

Гончарук Дмитро Дмитрович
 Старшина
Загальна інформація
Народження9 січня 1977(1977-01-09)
Українська РСР Луцьк, Волинська область
Смерть20 березня 2015(2015-03-20) (38 років)
Україна Сєвєродонецьк, Луганська область
(підрив на вибуховому пристрої)
ПохованняЛуцьке головне міське кладовище (Гаразджа)d
Псевдо«Дімедрол»
Військова служба
Роки служби2014-2015
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
 24 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончарук.

Дмитро́ Дми́трович Гончару́к (нар., 9 січня 1977(19770109), м. Луцьк, Волинська область, Українська РСР — пом. 20 березня 2015, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, старшина Збройних сил України.

Життєпис

Народився 1977 року в Луцьку. Закінчив Луцьку середню школу № 20. Працював на Луцькому державному підшипниковому заводі (нині — АТ «СКФ Україна») на посаді терміста; останнім часом — ковалем на приватному підприємстві. З 2006 мешкав у селі Зміїнець Луцького району.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України призваний за частковою мобілізацією 28 серпня 2014-го.

Старшина, командир відділення — заступник командира зенітного артилерійського взводу 4-го механізованого батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади, в/ч А0998, м. Яворів.

Ніс службу в зоні проведення антитерористичної операції, зокрема в районі населених пунктів «Бахмутської траси» на Луганщині.

20 березня 2015-го близько 17:00, під час перевірки території та обходу рубежів оборони взводного опорного пункту (ВОП, 29-й блокпост), — поблизу смт Новотошківське, військовослужбовці 24-ї бригади підірвались на вибуховому пристрої з «розтяжкою» в районі шахти «Пролетарської»[1]. В результаті вибуху загинув молодший сержант Юрій Білик, старшина Дмитро Гончарук від отриманих поранень помер у лікарні Сєвєродонецька.

Похований 25 березня на кладовищі міста Луцька у селі Гаразджа, на Алеї почесних поховань[2]. Залишилась мати, сестра та донька Ірина 2001 р.н.

На пам'ятнику на могилі бійця вказано: Калюжний (Гончарук) Дмитро Дмитрович[3].

Нагороди та звання

  • За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (04.06.2015, посмертно)[4].
  • Почесний громадянин Луцького району[5].

Примітки

  1. ↑ У Новотошківці на розтяжці підірвалися двоє українських військових, обидва загинули [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // сайт Геннадія Москаля, 22 березня 2015
  2. ↑ Луцьк — у жалобі: похорони Героя [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Волинські новини, 25 березня 2015
  3. ↑ Фото пам'ятника. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 19 листопада 2017.
  4. ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ Почесні громадяни Луцького району [Архівовано 11 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Луцької районної ради

Джерела


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.