Гліб

Гліб
Особове ім'я
Статьчоловіче ім'я
По батькові чолГлібович
По батькові жінГлібівна
Варіанти іменіГолубийчик, Глібко, Глібонько, Глібочко, Глібцьо
Похідні прізвищаГлєбов, Глєбовський, Глєбський, Глібов, Глібів, Глібовський, Глібський, Глібенко, Глібченко, Глібчук, Глібович
Іменини2 травня, 24 липня
Іншими мовами:
біл. Глеб
рос. Глеб
Пошук статей
у Вікіпедії
які починаються з імені
містять ім'я

CMNS: Гліб у Вікісховищі

Гліб (д.-рус. Г(ъ)лѣбъ, біл., рос. Глеб) — східнослов'янське чоловіче ім'я, що ввійшло в християнський іменослов після канонізації Гліба Володимировича.

Етимологія

Згідно з норманською версією, Гліб є раннім запозиченням зі скандинавського Guðleifr, з guð — Бог і leifr (lēfr) — нащадок (буквально: нащадок Бога).

Водночас існують версії, що ім'я має слов'янське походження. Польський мовознавець Станіслав Роспонд у своїй роботі «Структура та класифікація східнослов'янських антропонімів» відносить ім'я Гліб до низки інших східнослов'янських антропонімів: «до іменних архетипів, не зустрічається де-небудь в іншому місці». «Деякі з цих архетипів — пише Роспонд, — підтверджуються античними джерелами … Сюди ж слід віднести неправильно визнані нордичними форми Олег, Ольга, Ігор, Г'лѣб', Улѣб', Дулѣб'».

Етнолог Галина Лозко відзначає, що ім'я Гліб серед слов'ян уживається настільки давно, — згадується в писемних джерелах уже в V столітті, — що вважати його запозиченим немає підстав[1].

Згідно зі словником Бориса Грінченка, в українській мові слово «глиб» означає глибину, «глип» — пильний проникливий погляд, «глипати» — кидати пильні («глибокі») погляди[2].

У сербській мові, яка зберегла до ХХІ століття багато слів давньослов'янскої мови, слово «ґалеб» означає птаха мартина[3].

Відомі носії

Князі

Примітки

  1. Гліб // Лозко Г. С. Рідні імена. Слов'янський іменослов. — Тернопіль: Мандрівець, 2011. — 368 с. ISBN 978-966-634-606-6
  2. Глиб // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Сербско-русский и русско-сербский словарь. Сост. Гудков В. П., Иванович С. — М.: Русский язык — медиа, 2004. ISBN 5-9576-0128-4

Література