Штаб-сурмачі Кирасирських полків: Рязанського і Ямбурзького, 1797—1800, і Глухівського, 1797—1801.[2]Обер-офіцер Глухівського кірасирського полку. 1827—1835.[3]
1813 — у складі 2-ї кирасирской дивізії 1-го кавалерійського корпусу резервної армії.
13.04.1813 — полку пожалувані Георгіївські штандарти зразка 1806 року з написом «За отличіе при пораженіи і изгнаніи непріятеля изъ предђловъ Россіи 1812 року».
з 08.05.1832 — Кірасирський Його Імператорської Високості Великого Князя Михайла Павловича полк.
з 19.09.1849 — Кірасирський Єя Імператорської Високості Великої Княгині Олександри Йосипівни полк.
з 19.03.1857 — Глухівський Кірасирський Єя Імператорської Високості Великої Княгині Олександри Йосипівни полк.
27.05.1860 — з'єднаний з Новомиргородским драгунським полком, утворивши Глухівський Драгунський Єя Імператорської Високості Великої Княгині Олександри Йосипівни полк.
Георгіївські штандарти, з написами «За відмінність при поразці і вигнанні ворога з меж Росії 1812 р.» зразку 1807 року. (13 квітня 1813) [5].
Однострій
Франко-російська війна 1812 року
На період Франко-російської війни 1812 року, кірасири (в 1796—1860 роках Глухівський полк був кірасирським) мали колет[6], того ж крою, що і піхотний мундир, але з білої кирзи (сукна), на швах кирза не згиналася усередину, а випускалася назовні. Плечовий шов, мав облямівку кольору приборного сукна. Фалди були коротше за піхотні у 4 вершки, а відвороти білого кольору, обшиті по краю смугою завширшки 1 вершок приборного кольору. Комір був піхотного зразку, кольору приборного сукна та мав білу облямівку по зовнішньому краю. Погони, як і комір, були приборного кольору з білою облямівкою. Обшлаги були прямі, без клапанів та облямівки, але мали по дві нашиті мундирні ґудзики. Панталони кірасирів були білого кольору, вузькі, шкіряні. Кірасирські шинелі, були такого ж крою як в піхоті за виключенням того, що ззаду мала розріз. Погони на шинелі були того ж кольору, що і на мундирі, а колір коміру шинелі (з облямівкою та клапанами) був прикладного кольору[7].
Кірасирські каски, з лакованої шкіри, мали два шкіряні козирки та шкіряний гребінь, у якому фіксувався чорний волосяний плюмаж. Спереду, на касці, кріпився мідний налобник, з гербом. Трубачі мали червоні плюмажі.
Кашкети білого кольору мали околю кольору приборного сукна і мали облямівку згідно номеру ескадрону (1-й білий, 2-й блакитний, 3-й жовтий, 4-й чорний, 5-й зелений). Посередині околі, попереду, нашивався шнуром номер і начальна літера ескадрону («Э»).
Кіраси чорного кольору, залізні, були введені на початку 1812 року, складалися з двох пластин.
Унтер-офіцери мали знаки розрізнення, у вигляді нашивок з галуну по вільному краю коміра та обшлагу[8] .
Офіцери мали еполети та шарфи. Еполети кірасирів були за піхотним зразком[8], але були як і у гвардії вкриті золотим чи срібним полем. На колетах облямівка навколо рукавів була не кольорова, а біла. Крім мундиру офіцери мали віц-мундири білого та темно-зелені.
При загальновживаному кірасирському однострої, глухівські кірасири мали приборне сукно синє, а металеві деталі одностроїв були жовті[5].
↑Габаєв Г. Розпис російських полків 1812 року. Додаток до "Військово-історичного вісника —Київ.: Типографія окружного штабу, вулиця Банкова, б.№ 11, 1912—С.264—298 с.
↑Илл. 1025. Штаб-трубачи Кирасирских полков: Рязанского и Ямбургского, 1797—1800, и Глуховского, 1797—1801. // Историческое описание одежды и вооружения российских войск, с рисунками, составленное по высочайшему повелению: в 30 т., в 60 кн. / Под ред. А. В. Висковатова.Илл. 1025. Штаб-трубачи Кирасирских полков: Рязанского и Ямбургского, 1797-1800, и Глуховского, 1797-1801. // Историческое описание одежды и вооружения российских войск, с рисунками, составленное по высочайшему повелению: в 30 т., в 60 кн / Под ред. А. В. Висковатова. — Т. 8.(рос.)
