Георгіївська церква (Сіянці)

Церква Святого Георгія
Свято-Георгіївська церква
50°28′52″ пн. ш. 26°38′04″ сх. д. / 50.48108° пн. ш. 26.63445° сх. д. / 50.48108; 26.63445
Тип спорудицерква
Сучасний статусПам'ятка архітектури національного значення №608 0
РозташуванняУкраїна Україна, с.Сіянці, Острозький район, Рівненська область
Кінець будівництва1743 р. (перебудована 1888 р.)
НалежністьУкраїнська православна церква (Московський патріархат)
Станчинна
ЕпонімЮрій (Георгій) Змієборець Редагувати інформацію у Вікіданих
Георгіївська церква (Сіянці). Карта розташування: Україна
Георгіївська церква (Сіянці)
Георгіївська церква (Сіянці) (Україна)
Георгіївська церква (Сіянці). Карта розташування: Рівненська область
Георгіївська церква (Сіянці)
Георгіївська церква (Сіянці) (Рівненська область)
Мапа
CMNS: Георгіївська церква у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква Святого Георгія.

Церква Святого Георгія — чинна дерев'яна церква, пам'ятка архітектури національного значення[1] у с.Сіянці на Рівненщині. Парафія належить до Рівненської єпархії Української Православної Церкви.

Історія

Церква Святого Георгія побудована у 1743 року[2][3] на кошти парафіян.

Архітектура

Церква дерев'яна, двоверха, тризрубна з прибудованою з заходу дзвіницею. Була суттєво перебудована у 1888 році — прибудовано нову триярусну дзвіницю[4]. При цьому верх над бабинцем був розібраний (схожа перебудова була здійснена на церкві сусіднього Милятина). Нині церква складається з квадратної нави, прямокутного бабинця та шестикутної в плані абсиди. Нава та абсида мають двозаломний перехід до восьмигранних барабанів, в кожному з яких влаштовано по два невеликих вікна. Обидві бані мають бароковий профіль і завершуються «сліпими» ліхтарями з цибулястими маківками.

Триярусна дзвіниця прибудована по типу «восьмерик на двох четвериках». До північної стіни нави прибудовано окремий притвор зі входом, до південної стіни абсиди – невелике приміщення ризниці, а до головного входу – ще один притвор, очевидно пізнішого походження. Зовнішні стіни церкви мають вертикальне шалювання з дощок та нащільників. Під карнизами стін влаштовані традиційні декоративні пасма з викружками. В минулому була здійснена стабілізація зовнішніх стін нави, про що свідчать вертикальні стяжки. На маківках церкви збереглися оригінальні, вишукано орнаментовані металеві хрести.[5][6][7][8]

Колористична гама (2009 - 2016 рр.) складалася з світло-голубих стінових площин, синіх декоративних пілястр на зовнішніх та внутрішніх кутах, світло-сірого покрівельного матеріалу на дахах та банях. На меморіальній таблиці, встановленій на стіні храму, вказана помилкова дата будівництва (1747 р.)

Світлини

Див.також

Примітки

  1. ↑ Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам'ятки України, 1999 р., № 2-3
  2. ↑ Пам'ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 76
  3. ↑ Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 129
  4. ↑ Пам'ятники містобудування і архітектури УРСР. - К .: Будівельник, 1985, т. 3, Ровенська обл. с. 326-327
  5. ↑ Девятисотлетие православия на Волыни. 992-1892 гг. Ч.1-2. – Житомир, 1892. – С.454–455
  6. ↑ Переверзев Н.В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Издание Волынского Владимиро-Васильевского Братства. – Житомир, 1914. – С.327
  7. ↑ Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. – Почаев, 1889. – С.759
  8. ↑ Ричков П.А. Дорогами южной Ровенщины: от Корца до Пляшевой. – М., 1989. – С.117

Посилання