PROFILPELAJAR.COM

Генрієтта Бельгійська
Генрієтта Бельгійська
фр. Henriette de Belgique
Ім'я при народженні	Генрієтта Марія Шарлотта Антуанетта
Прізвисько	«Спортивна герцогиня»
Народилася	30 листопада 1870; Брюссель, Бельгія
Померла	29 березня 1948 (77 років); Сьєр, Швейцарія
Поховання	Королівська каплиця в Дрьо
Країна	Бельгія
Діяльність	ілюстраторка, письменниця, аристократка
Знання мов	французька
Членство	Société de l’histoire de Franced
Суспільний стан	Член королівської родини
Титул	герцогиня Вандомська та Алансонська
Конфесія	католицтво
Рід	Саксен-Кобург-Готи, Орлеанський дім
Батько	Філіп Бельгійський
Мати	Марія Гогенцоллерн-Зігмарінген
Брати, сестри	Альберт I, Бодуен, принц Бельгії, Princess Joséphine Marie of Belgiumd і Жозефіна Бельгійська
У шлюбі з	Еммануель Орлеанський
Діти	Марія-Луїза, Софія, Женевьєва, Шарль-Філіп
Автограф
Нагороди	Єрусалимський Орден Святого Гробу Господнього
	Герб; Герб принцес Бельгії
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Генріє́тта Марі́я Шарло́тта Антуане́тта Бельгі́йська (фр. Henriette Marie Charlotte Antoinette de Belgique), (нар. 30 листопада 1870 — пом. 29 березня 1948) — бельгійська принцеса з Саксен-Кобург-Готської династії, донька графа Фландрського Філіпа та принцеси Гогенцоллерна-Зігмарінгена Марії Луїзи, дружина герцога Вандомського та Алансонського Філіпа Емануеля. Художниця-ілюстраторка та письменниця.

Біографія

Генрієтта та її сестра-близнючка Жозефіна народилися 30 листопада 1870 року у Брюсселі другими дітьми в родині графа Фландрського Філіпа, спадкоємця бельгійського престолу, та Марії Луїзи Гогенцоллерн-Зігмарінген. Сестри мали старшого брата Болдуїна. Жозефіна, однак, прожила лише два місяці і померла у січні наступного року. Родина згодом поповнилася ще однією донькою Жозефіною Кароліною та сином Альбертом.

Дитинство провела у люблячому оточенні та турботі батьків. Виросла Генрієтта у Палаці графа Фландрського. Дівчина була високоосвічена та ерудована, полюбляла займатися спортом, у тому числі верховою їздою та полюванням.

З її братів та сестер найбільшу схожість поглядів та інтересів мала із старшим братом Бодуїном. Коли Генрієтта захворіла пневмонією у 1891 році, принц так несамовито молився за неї у каплиці, що простудився сам і за кілька днів помер. Тим не менш, його смерть породила багато чуток, і сама Генрієтта згадує ту, що він загинув на дуелі.^[2]

У віці 25 років принцеса взяла шлюб із герцогом де Вандомським Емануелем, молодшим від неї на рік. Весілля відбулося в Брюсселі 12 лютого 1896 року.

Молода пара оселилася у містечку Нейї-сюр-Сен. Також вони були присутніми в житті паризького суспільства в роки Прекрасної епохи.

У шлюбі народила четверо дітей:

Марія-Луїза (1896—1973) — була двічі одружена, мала єдиного сина від першого шлюбу;
Софія (1898—1928) — мала інвалідність з дитинства, одружена не була, дітей не залишила;
Женев'єва (1901—1983) — дружина маркіза Шапоне-Моранс, мала сина та доньку;
Шарль-Філіп (1905—1970) — герцог Немурський, Вандомський та Алансонський, був одруженим із американкою Маргаритою Ватсон, дітей не мав.

4 березня 1897 року Генрієтта була присутньою на «Благодійному базарі» в Парижі, де загинула її свекруха Софія Баварська. На її похороні познайомилися Єлизавета Баварська та брат Генрієтти, Альберт. За три роки вони повінчалися.

Генрієтта була доброю спортсменкою, і вважається найкращою жінкою-стрільчинею серед дам королівської крові.^[3] У 1908 році вона супроводжувала чоловіка до Скелястих гір в Америці, щоб полювати на ведмедів-грізлі.

До початку Першої світової сімейство володіло землями у Бельгії, Франції та Швейцарії, однак після її завершення матеріальне становище погіршилося, і кілька маєтків їм довелося продати.

Популярність подружжя Вандомів турбувало третю республіку у Франції. Неугодна, як і всі члени Орлеанського дому, Генрієтта тим не менш отримала дозвіл оселитися у французькому Люгрені на кордоні із Швейцарією. У 1922 році вона придбала шато де Блоне з видом на Женевське озеро, прикрасила його та розширила.^[4] Жила герцогиня просто, у неї збиралося невеличке коло дворян та савойських чиновників. Серед них був віконт Клеман де Моньї, що згодом став відомим як прототип персонажу Роберта де Сен-Лу в романі-епопеї Марселя Пруста «У пошуках утраченого часу». Сама Генрієтта могла стати однією з прототипів маркізи де Вільпарізі.

Герцог Вандомський раптово помер взимку 1931 року в Канні. Під час звичайної простуди у нього зупинилося серце.

В останні роки герцогиня присвятила себе живопису, іллюструючи численні твори у техніці акварелі, які були видані у проміжок між 1928 та 1946 роками.

1947-го з фінансових причин вона була змушена виставити шато в Люгрені на продаж.^[4]

У 1948 році Генрієтта Бельгійська була шпиталізована у швейцарську клініку в Сьєрі, де і померла 29 березня у віці 77 років. Похована у родинній усипальниці Орлеанського дому в Дрьо.

Генеалогія

Франц Саксен-Кобург-Заальфельдський

Августа Ройсс-Еберсдорф

Луї-Філіп I

Марія Амелія де Бурбон

Карл Гогенцоллерн-Зігмарінген

Марія Антуанетта Мюрат

Карл Баденський

Стефанія де Богарне

Леопольд I

Луїза Марія Орлеанська

Карл Антон Гогенцоллерн-Зігмарінген

Жозефіна Баденська

Філіп Бельгійський

Марія Гогенцоллерн-Зігмарінген

Генрієтта

Примітки

↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ Thierry Debels. Kroongeheimen. — Антверпен: Manteau, 2013. — ISBN 978 90 223 2824 8.
↑ «Sporting Duchess» of Belgium Coming to America with Her Husband, Duke of Vendome [1] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
↑ ^а ^б Château de Tourronde [2] [Архівовано 14 червня 2016 у Wayback Machine.] (фр.)