PROFILPELAJAR.COM

Генк Барендрегт
Генк Барендрегт
Народився	18 грудня 1947 (77 років) ; Амстердам, Нідерланди
Країна	Нідерланди
Діяльність	математик, інформатик, викладач університету
Alma mater	Утрехтський університет
Галузь	математична логіка і Основи математики
Заклад	Радбоуд університет Неймеген; Радбоуд університет Неймеген; Утрехтський університет
Науковий ступінь	доктор філософії
Науковий керівник	Дірк ван Даленd і Георг Крайзельd
Аспіранти, докторанти	Pieter Harteld; Silvia Ghilezand; Mariangiola Dezani-Ciancaglinid; Bart Jacobsd; Tonny Hurkensd; Frank'a Waaldijkd; Roelof Cornelis de Vrijerd; Christiaan Peter Jozef Koymansd; Bas Spittersd; Jan Herman Geuversd; Venanzio Caprettad; Milad Niquid; Adriana Beatriz Compagnonid; Morten Heine Sorensend; Erik Polld; Jan Zwanenburgd; Aline Klazina Honinghd; Martijn Diederik Oostdijkd; Gueorgui Ivanov Jojgovd; Pieter Koopmand; Sjaak Smetsersd; Luis Cruz-Filiped; Paula Gabriela Severid; Steffen van Bakeld; Milena Todovora Stefanovad; Silvio Luigi Maria Valentinid; Mark Pieter Jan Ruysd; Jan Kuperd; Erik Barendsend; Marko van Eekelend
Членство	Нідерландська королівська академія наук; Європейська академія
Нагороди	премія Спінозиd (2002)
Особ. сторінка	cs.ru.nl/~henk/
	Генк Барендрегт у Вікісховищі

Генк Барендрегт (Гендрік Пітер Барендрегт, нід. Hendrik Pieter Barendregt нар. 18 грудня 1947, Амстердам, Нідерланди) — нідерландський математик і логік, дослідник λ-числення і теорії типів, автор λ-куба. Професор, завідувач кафедри основ математики та інформатики Університету Неймегена.

Біографія

Народився 1947 року в Амстердамі. Протягом 1952—1965 років навчався в освітніх установах, що використовують систему Монтессорі. 1967 року закінчив Утрехтський університет за класом математичної логіки, отримавши ступінь магістра. 1971 року під керівництвом Дірка ван Далена^[nl] і Георга Крайзеля^[de] захистив докторську дисертацію (Ph. D.) з екстенсіональних моделей λ-числення і комбінаторної логіки.

Після захисту дисертації в 1971—1972 роках працював дослідником у Стенфордському університеті. Від 1972 до 1986 року обіймав професорські посади в Утрехтському університеті. Від 1986 року — професор Університету Неймегена, завідувач кафедри основ математики та інформатики. У різний час працював на запрошених посадах у Дармштадтському технічному університеті, Швейцарській вищій технічній школі Цюриха, Університеті Карнегі — Меллон, Кіотському університеті, Сієнському університеті.

Захоплюється буддизмом і медитацією, публікує статті про медитацію в психологічних і науково-популярних журналах^[7].

Наукова і редакційна робота

Результати початку 1970-х років стосуються нормальних форм у λ-численні і їх можливості бути реалізованими в комбінаторній логіці. Праці другої половини 1970-х років присвячені питанням моделей λ-числення. Став відомим 1981 році після виходу монографії «Лямбда-числення. Його синтаксис і семантика», яку двічі перевидано і перекладено російською і китайською мовами та вважають основною працею з безтипового λ-числення^[8].

У 1980-і роки вивчав питання автоматичного доведення і взаємозв'язку математичного доведення з λ-численням і теорією типів (згодом концептуалізувані як ізоморфізм Каррі — Говарда). 1986 року після переходу в Університет Неймегена організував групу, що займалася питаннями формалізації математики, ідейно продовжувала роботи, які велися в рамках проєкту Automath^[en] Ніколаса де Брейна. У другій половині 1980-х вивчав типізовані варіанти λ-числення, з особливою увагою на взаємозв'язках між ними; 1991 році запропонував λ-куб — графічну інтерпретацію восьми різних типів типізованого λ-числення, яка здобула популярність як у середовищі логіків, так і серед фахівців з основ інформатики та мов програмування.

Член редколегій журналів Information and Computation^[en], Journal of Functional Programming^[en], Journal of Logic and Computation^[en], Logical Methods in Computer Science^[en].

Нагороди та спільноти

Член Європейської академії (1992). Академік Нідерландської королівської академії наук (1997).

2002 року відзначений орденом Нідерландського лева (лицар ордена). Того ж року відзначений премією Спінози від нідерландської урядової Організації наукових досліджень.

Бібліографія

Henk Barendregt. The Lambda Calculus. Its syntax and semantics. — Амстердам : North Holland, 1981. — 622 с. — (Studies in Logic and the Foundations of Mathematics, vol. 103) — ISBN 0-444-87508-5. — фундаментальна монографія з λ-числення, двічі перевидана (1984, 2012), перекладена китайською (1990) і російською (1985) мовами:
Барендрегт, Хенк. Ламбда-исчисление. Его синтаксис и семантика. — М. : Мир, 1985. — 606 с. — 4800 прим.
Henk Barendregt, Wil Dekkers, Richard Statman. Lambda Calculus With Types. — Кембридж : Cambridge University Press, 2010. — 703 с. — (Perspectives in Logic) — ISBN 9780521766142. — об'ємний виклад варіантів типізованого λ-числення, різних розширень і застосувань; задумана як продовження книги «Лямбда-числення. Його синтаксис і семантика». Перевидано 2013 року.

Основні публікації

Henk Barendregt. Combinatory logic and the axiom of choice // Indagationes Mathematicae. — 1973. — Vol. 3, no. 76 (21 January). — P. 203—221.
Henk Barendregt. A global representation of the recursive functions in the λ-calculus // Theoretical Computer Science^[en]. — 1976. — No. 3.2 (21 January). — P. 225—242.
Барендрегт Х. Бестиповое λ-исчисление // Справочная книга по математической логике / Под редакцией Дж. Барвайса. — М. : Наука, 1983. — Т. 4: Теория доказательств. — С. 278—318.
Henk Barendregt, Adrian Rezus. Semantics for classical Automath and related systems // Information and Control^[en]. — 1983. — Vol. 59 (21 January). — P. 127—147. Архівовано з джерела 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
Henk Barendregt. Lambda calculi with types // Handbook of Logic in Computer Science. — Оксфорд : Oxford University Press, 1992. — Vol. 2: Background: Computational Structures (21 January). — P. 117–309. — ISBN 0-19-853761-1. — публікація, в якій уперше введено λ-куб.