PROFILPELAJAR.COM

Гельмут Кемпфе
Гельмут Кемпфе
Helmut Kämpfe
Народився	31 липня 1909; Єна, Апольда[d], Велике герцогство Саксен-Веймар-Айзенаське, Німецька імперія
Помер	9 червня 1944 (34 роки); Франція; ·вогнепальна рана
Поховання	Верхня В'єнна
Країна	Німецький Райх
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Штурмбанфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Гельмут Кемпфе (нім. Helmut Kämpfe; 31 липня 1909, Єна, Німецька імперія — 10 червня 1944, Орадур-сюр-Глан, Франція) — офіцер військ СС, штурмбанфюрер СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

На фронті з 1939 року. Брав участь в кампаніях вермахту в Польщі, Франції та Радянському Союзі. У грудні 1943 року за наказом командування перекинутий з частинами 2-ї дивізії СС до Франції, де отримав командування над 3-м батальйоном 4-го полку СС «Дер Фюрер».

9 червня 1944 року його батальйон вирушав до Нормандії для допомоги німецьким дивізіям у відбитті атак англо-американських військ. По дорозі батальйон зіткнувся з силами французьких партизанів, які захопили Кемпфе в полон (батальйон встиг пройти через Шесса, Лімож). У Ліможі Кемпфе залишив свої документи, які згодом виявив Сильвестр Штадлер, командир полку. Очолював групу партизанів Жан Каню, який передав полоненого офіцера в розпорядження іншого партизана Жоржа Гінгуна.

Штурмбанфюрер СС Адольф Дікман, який командував 1-м батальйоном, попрямував до села Орадур-сюр-Глан, де, як йому повідомили, і ховали полоненого Кемпфе. Він повинен був вступити в переговори з партизанами і запропонувати їм обміняти полоненого офіцера на 30 партизан. Однак в ніч з 9 на 10 червня партизани розстріляли полоненого Кемпфе і спалили його труп. На наступний день Дікман дізнався про те, що трапилося, і відправив каральний загін, який знищив майже всіх мешканців Орадура — всього 642 загиблих, у тому числі 207 дітей.

Вже після війни Гельмута Кемпфе перепоховали в Бернойлі (департамент Верхня В'єнна). Згодом ходили чутки, що його стратили в селі Орадур-сюр-Вайрес, а німці просто переплутали села^[2].

Приблизно за 4 км на схід від Сен-Леонар-де-Нобла на N141 є меморіал на честь викрадення штурмбанфюрера Гельмута Кемпфе. Меморіал був розроблений художником Жан-Жозеф Санфурш і був урочисто відкритий у 1986 році Жорж Гінгуен^[3].

Нагороди

Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами
Залізний хрест
- 2-го класу (26 серпня 1941)
- 1-го класу (7 листопада 1941)
Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» 1-го ступеня (2 квітня 1942)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (13 липня 1942)
Нагрудний знак «За поранення»
- В сріблі
- В золоті (11 березня 1943)
Німецький хрест в золоті (11 березня 1943)
Нагрудний знак ближнього бою
- В бронзі (20 квітня 1943)
- В сріблі (30 жовтня 1943)
- В золоті
Лицарський хрест Залізного хреста (10 грудня 1943)

Примітки

↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ Орадур-сюр-Глейн. Архів оригіналу за 8 грудня 2018. Процитовано 4 грудня 2018.
↑ https://www.oradour.info/images/kampfe05.htm

Джерела

Kurowski Franz, Infantry Aces, Stackpole Books, 2005, ISBN 0-8117-3202-9
Florian Berger (2004), Ritterkreuzträger mit Nahkampfspange in Gold, ISBN 3-9501307-3-X
Mattson, Gregory SS-The realm. The History of the Second SS division, 1939-45. Staplehurst 2002, ISBN 1-86227-144-5
Fellgiebel, Walther-Peer. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
Mitcham, Jr.Samuel, Retreat to the Reich, Stackpole books 2007. ISBN 0-8117-3384-X.
FELLGIEBEL, W.P., Elite of theThird Reich, Helion & Company Limited, Solihull, 2003.
PATZWALL, K. & SCHERZER, V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001.
Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
Dörr M., Die träger der Nahkampfspange in Gold, Heer- Luftwaffe- Waffen-SS 1943—1945, Biblio Verlag Bisendorf, 2006.