Протягом більше 50 років Гелен Фарр Слоан створювала образ американського філантропа. У 1951 році після смерті свого чоловіка, Джона Слоана, одного з найвідоміших американських художників 20 століття, Гелен організувала благодійний фондобразотворчих мистецтв, який здійснював допомогу місцевим, регіональним, національним та міжнародним мистецьким організаціям[3]. Фонд був відомий підтримкою перш за все жінок, які працюють в галузі історії мистецтв і музейнихдосліджень.
У віці 16 років Гелен вступила до судентської художньої ліги мистецтв Нью-Йорка, де познайомилася і навчилася у Джона Слоана (1871–1951). Він став її товаришем та наставником на все життя. У 1930-х роках Гелен з родиною Слоанів провела кілька років у Нью-Мексико, там вона була активним членом художньої колонії Санта-Фе.
В 1937 році вона вийшла заміж за Вайтта Девіса, брата художника — абстракціоніста Стюарта Девіса. Шлюб тривав недовго. У 1944 році помирає перша дружина Джона Слоана, залишивши його вдівцем у віці 74 років[4], в цей час Фарр працює начальником художнього відділу у ньюйорській школі Найтінгейл-Бемфорд. Трохи пізніше в цьому ж році колишній вчитель Гелен зателефонував їй і запросив приєднатися до нього в Санта-Фе. Влітку1945 року Фарр перебирається до Санат-Фе, де протягом всього сезону у співпраці з Слоаном працює над книжковим проектом. Перед самим від'їздом Фарр Джон робить їй пропозицію і вони реєструють шлюб у мирового судді[5].
Шлюб Гелен та Джона тривав всього сім років, з 1945 року до його смерті у 1951 році. Фарр все життя була віддана мистецтву, після смерті чоловіка вона допомогла організувати його посмертну ретроспективу в музеї американського мистецтва Уїтні в Нью Йорку, повернулася до своєї викладацької кар'єри і живопису.
Решту років життя Гелен прожила, підтримуючи наукові праці про історію американського мистецтва і свого чоловіка, жертвуючи музеям його роботи та майно. Вміст його студії і велика бібліотека стали скарбницею для благодійності. Гелен пожертвувала роботи покійного чоловіка Делаверському університету, музею Сьюелла в Довері (штат Делавер), Національній галереї мистецтв, Центру образотворчих мистецтва Колорадо-Спрінгз, музею мистецтв Катона, Нью-Йорку та інших[6].
Мистецькі твори самої Гелен Фарр Слоан зберігаються в приватних і державних колекціях, включаючи фонди Художнього музею штату Делавер і Національного музею жіночого мистецтва у Вашингтоні, округ Колумбія.
На початку 1960-х років Фарр викладала мистецтво в середній школі Regis на Манхеттені[7]. Починаючи з 1961 року і до останнього дня життя Гелен Фарр Слоан пов'язували особливі відносини з Художнім музеєм штату Делавер[3]. Завдяки допомозі Гелен у фондах музею з'явилося понад 5000 робіт, включаючи видатну колекцію Джона Слоана, що відображає всі етапи його кар'єри. Це допомогло Художньому музею Делавера стати найбільшим сховищем робіт і центром вивчення творчості Джона Слоана, який був відомий своїми реалістичними зображеннями Нью-Йорка початку століття.
В рамках ініціативи з документування життя і творчих успіхів відомих художників, у 1999 роцітелекомпанія Teleduction випустила фільм під назвою «Helen Farr Sloan: An Artistic Vision». Першим ініціативу підтримав Художній музей Делавера, він почав використовувати відео як навчальний посібник у своїх галереях. Потім відеоматеріали безкоштовно розповсюджувалися серед станцій мовлення, шкіл і музеїв. Прем'єра фільму відбулася в Художньому музеї Делавера 23 лютого2000 року[8].
Гелен Фарр Слоан померла у грудні 2005 року на 95-му році життя в Вілмінгтоні, штат Делавер, США.
