PROFILPELAJAR.COM

	Іван Абрамович Ганнібал; Иван Абрамович Ганнибал
	Іван Абрамович ГаннібалПортрет Івана Ганнібала ; роботи невідомого художника школи Д. Левицького
Народження:	5 (16) червня 1735 ; Vana-Karjaküla manord, Keila parishd, Harjumaad, Естонія
Смерть:	12 жовтня 1801 (66 років) ; Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання:	Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)
Країна:	Російська імперія
Рід:	Ганнібалиd
Батько:	Ганнібал Абрам Петрович
Мати:	Христина-Регіна фон Шеберг
Нагороди:	Орден Святого ГеоргіяОрден Святого Володимира 1 ступеняОрден Святого Олександра НевськогоОрден Святої Анни 1 ступеня
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ганнібал (значення).

Іван Абрамович Ганніба́л (рос. Иван Абрамович Ганнибал; *5 червня 1735, Кар'якюла, поблизу Ревеля — †12 жовтня 1801, Санкт-Петербург) — російський воєначальник останньої чверті XVIII століття, військовий діяч Російської імперії, головнокомандувач Чорноморським флотом, узяв штурмом Наварин, заснував місто Херсон.

Біографія

Ранні роки

Іван Ганнібал — старший з 11 дітей «арапа Петра Великого» Абрама Петровича Ганнібала та Христини-Регіни (Христини Матвіївни) фон Шеберг; народився 5 червня 1735 в Кар'якюла, поблизу Ревеля (нині Талліна) в Естляндії. У 1744 році всупереч волі батьків 9-річний хлопчик був записаний на військову службу та визначений для навчання у Петербурзьку морську артилерійську школу. Закінчивши її, вчився у Морському шляхетном корпусі.

Військова кар'єра

10 лютого 1769 року з підполковників артилерії призначений цейхмейстром морської артилерії. Служив у морській артилерії, брав участь у багатьох морських битвах.

Під час російсько-турецької війни 1768—1774 років перебував у Першій Архіпелагзькій експедиції — десанті російського флоту на Середземному морі. 10 квітня 1770 року, будучи цехмейстром морської артилерії в чині бригадира, Ганнібал брав участь у Наваринській битві.

Брав участь у Чесменський битві 1770. Був начальником артилерії об'єднаної російської ескадри та знаходився на борту флагманського корабля «Євстафій». Після його вибуху 24 червня Ганнібал уцілів, був врятований моряками та продовжував брати участь у бою. Напередодні Чесменської битви керував виготовленням брандерів, які підпалили кораблі турецького флоту^[3].

Його внучатий племінник, О. С. Пушкін написав у вірші «Мій родовід» (рос. "Моя родословная"):

«И был отец он Ганнибала,
Пред кем средь Чесменских пучин
Громада кораблей вставала,
И пал впервые Наварин.»

7 грудня 1772 року отримав чин генерал-майора. 10 липня 1775 року нагороджений орденом Святої Анни. 7 липня 1776 року призначений генерал-цейхместером морської артилерії. З 1777 року — член Адміралтейств-колегії^[3].

Забудова Херсона

Докладніше: Херсонська фортеця

Під керівництвом та за участю Ганнібала у 1778 році відбувалось будівництво міста Херсон на місці попереднього поселення Олександр-Шанець; 25 липня того ж року він був призначений головним командиром Херсонської фортеці^[4]. Ганнібал ревно взявся за виконання покладеного на нього доручення. Сформувавши 12 рот майстрових, він заготовив лісові матеріали у верхів'ях Дніпра та доставив їх на місце, найняв всередині Росії більше 500 теслярів, за короткий час облаштував верф і в серпні заклав укріплене місто. Через три роки вже існувало нове місто з палацом, адміралтейством, ливарним будинком, арсеналом, верфями, казармами і приватними будинками. Фортеця була забезпечена гарнізоном та 220 гарматами, на верфі будувалися різні судна, в гавані знаходилися військові та купецькі кораблі, у місті заснували торговельні іноземні будинки. Ганнібал привернув до Херсона та навколишніх земель багато грецьких та італійських вихідців.

Подальше життя

1 січня 1779 року переведений в чин генерал-поручика. У 1780 році Івану Абрамовичу було подаровано 10 тис. десятин землі. 21 квітня 1781 року нагороджений орденом Святого Олександра Невського. 16 травня 1783 року нагороджений орденом Святого Володимира 1-го ступеня. У зв'язку із хворобою, та частково унаслідок сварки з Григорієм Потьомкіним у 1784 році вийшов у відставку в чині генерал-аншефа. Залишок життя провів у своєму маєтку Суйда під Петербургом.

Помер у Петербурзі бездітним холостяком 12 жовтня 1801 року, похований на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври^[5].

Увіковічнення пам'яті

З другої половини ХІХ ст. й до початку 20-х років ХХ ст. одна з вулиць Херсона носила назву «Ганнібалівська» (тепер — Вулиця Пилипа Орлика), на честь Івана Ганнібала
Одну з площ Херсона названо на честь Івана Ганнібала^[6]