Галушко Марія Семенівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Галушко.
Марія Галушко
Марія Семенівна Галушко
Народилася5 жовтня 1937(1937-10-05)
Ташки, Славутський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла21 листопада 2024(2024-11-21) (87 років)
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькерамістка Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна спілка художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
НагородиБронзова медаль ВДНГ

Марія Семенівна Галушко (5 жовтня 1937, с. Ташки, Хмельницька область — 21 листопада 2024) — українська майстриня художньої кераміки. Член Національної спілки художників України (1983).

Життєпис

Марія Галушко народилася 5 жовтня 1937 року в селі Ташках, нині Улашанівської громади Шепетівського району Хмельницької области України.

Здобула початкову освіту на Хмельниччині[1].

Померла 21 листопада 2024 року[2].

Творчість

Від 1969 — учасниця виставок. Персональні — у Києві. У листопаді 2024 року в Національному заповіднику «Софія Київська» було відкрито виставку «Дві Марії», яку присвятили творчості двох художниць наївного мистецтва — Марії Примаченко та Марії Галушко[3][2].

У роботах Галушко є образи та символи народної творчості, які захоплюють неповторністю та яскравою оригінальністю в інтерпретації народних мотивів. В анімалістичній пластиці мисткиня використовує традиції українського народного фігурного посуду. 1984 року ім'я Марії Галушко увійшло до «Всесвітньої енциклопедії художнього наїву»[3].

Твори зберігаються у фондах Музею народної архітектури та побуту України, Канівського музею народного мистецтва, Чернігівського та Сумського обласних художніх музеїв, Караґандинського музею образотворчого мистецтва (Казахстан).

Основні роботи: «Троїсті музики» (1968), «Казковий звір», «Наречена і наречений», «Пан чорт на весіллі», «Баран», «Рись», «Мати з хлібом» (усі — 1970), «Коровайниці» (1971), «Отара» (1972), «Ведмідь-ласун» (1980), «Вівцелев» (1982), «Жінка з поросям» (1985), «Замріяний олень» (1988), «Нічний звір», «Весілля з приданим», «Хлопчик із дудкою» (усі — 1989), «Де наша трава?» (1990), «Веснянки» (1991–94), «Музики» (1993), «На зелений луг» (1995), «Козлик Данилко» (1996), «Олень» (2000); декоративні скульптури — «Звір у квітах» (1978), «Закохані» (1979); серія «Свято» (2000).

Нагороди

  • бронзова медаль ВДНГ (1983).

Примітки

  1. ↑ Галушко Марія Семенівна // Хмельничани — члени Національної спілки художників України : біобібліогр. покажч. : електрон. вид. / Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельниц. облдержадмін. ; Хмельниц. ОУНБ. — 2-ге вид., перероб. і допов. — Хмельницький, 2022. — С. 32. — (Видатні особистості Хмельниччини).
  2. ↑ а б Валентина Самченко (4 грудня 2024). Дві Марії з диво-звірями: у Софії Київській експонують українського кота в чоботях і весільні типажі. Україна молода.
  3. ↑ а б У Києві відкрилася виставка невідомих робіт Марії Примаченко та Марії Галушко. Укрінформ. 22 листопада 2024.

Джерела

  • Галушко Марія Семенівна / В. М. Прядко, Л. П. Гура // Енциклопедія сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
  • Гура Л. Дивосвіт Марії Галушко // Наука і культура. — 1995. — Вип. 19.
  • Семесюк М. Наївне мистецтво Марії Галушко // Народне мистецтво. — 2008. — № 3-4. — С. 86—87.