Театр «ГаРмИдЕр» — експериментальний театр, що діє в Луцьку з 2003 року. Театр розвивається, рефлексуючи на поточний стан речей та виходячи за межі драматургії, класичної вистави і театральної зали[1].
Колектив представляв Україну на фестивалях та культурних подіях у Литві, Латвії, Чехії, Естонії, Грузії, Білорусі та багатьох польських містах. Має чимало нагород (серед яких – Гран-прі) та є лауреатом мистецьких премій.
Від часу створення й донині театр перебуває у пошуку різних форм живого театру й експериментує з поняттям «театр за межами театру». Зокрема, «ГаРмИдЕр», спільно з Луцькою міською радою, організував шість міжнародних фестивалів «Мандрівний вішак», вистави яких відбувалися у вуличних, промислових, сакральних, торгових, розважальних та інших просторах.
На суспільні події та явища театр реагує документальними виставами та перформансами. Також у різних формах колектив втілює свої відчуття та дослідження історії та сьогодення міста – театралізовані екскурсії, розкриття імен Луцька у театральних дійствах та серії відео, театралізація фестивалів історичного духу тощо.
Майже усі актори та інші творчі й технічні працівники театру не мають відповідної професійної освіти. Левову частку творчої та технічної роботи протягом попередніх років учасники колективу виконували волонтерських засадах.
Знання і досвід учасники здобувають під час занять та тренінгів (як внутрішніх, так і з запрошеними майстрами) та в процесі практичної роботи. Для частини учасників театральна діяльність у процесі багаторічної практики стала єдиною, основною чи вагомою діяльністю, яку вони розцінюють радше як покликання та професію, аніж як хобі.
Вистави
2003 — «У пошуках синього птаха» — казка для дітей і не тільки. П'єса написана учасниками студії. Мотив пошуку птиці щастя навіяно Морісом Метерлінком.
2004 — «Цикута для Сократа» — сучасна драма. Автор — Віктор Герасимчук.
2014 — «Таємниця країни сонячних зайчиків». Автор — Всеволод Нестайко.
2014 — «Віткацій є/ Віткація немає». На основі документальних свідчень, інтерв'ю, статей про Станіслава Ігнація Віткевича, а також — цитат і уривків драматичних творів самого Віткація.
2014 — «Дожити до...» — вербатім. Автор — документальна вистава за записами в інтернеті (форуми, твітер, інтернет-щоденники).
2015 — «Мати» — театральний експеримент (спільно з театром «Арабески»). Автор — Станіслав Віткевич.
