Віртуалізація на рівні операційної системи — метод віртуалізації, при якому ядро операційної системи підтримує декілька ізольованих примірників простору користувача, замість одного. Ці примірники (часто звані контейнерами або зонами) з точки зору користувача повністю ідентичні реальному серверові. Ядро забезпечує повну ізольованість контейнерів, тому програми з різних контейнерів не можуть впливати одна на одну.
Для систем на базі UNIX ця технологія може розглядатися як поліпшена реалізація механізму chroot.
Реалізації
Див. також
Примітки
Посилання