Віньяо

Віньяо (англ. Winyaw, Winyah, Weenee) — північноамериканське індіанське плем'я Південно-східного Вудленда. Можливе значення назви — «люди чорної води».[1]

Території

Плем'я мешкало в районі затоки Віньяо, Чорної річки та нижньої течії річки Пі-Ді в Південній Кароліні.

Мова та культура

Мова віньяо належала до сіуанських мов.

В культурному відношенні віньяо були близькими до піді та ваккамо.

Демографія

Чисельність віньяо на 1715 рік складала 106 осіб (з них — 36 дорослих чоловіків) в єдиному поселенні.[1]

Історія

Віньяо воювали на боці англійців під час Тускарорської війни у 1711 році, але пізніше припинили участь у війні.

Імовірно, воювали також на боці колоністів проти племені ваккамо у 1720 році.

Приблизно до 1760-х років плем'я повністю зникло, можливо, об'єднавшись із сусідніми народами.

Примітки

  1. ↑ а б Swanton, John R. The Indian Tribes of North America. Washington, DC: Smithsonian Instition Press, 1984, pp. 90-92.

Джерела

  • Fogelson R. D. Southeast / Raymond D. Fogelson. — Washington, D.C.: Smithsonian Institution, 2004. — 1058 с. — (Handbook of the North American Indians).
  • Swanton J. R. The Indian Tribes of North America / John Reed Swanton. — Washington, DC: Smithsonian Instition Press, 1984. — 726 c. — c. 90-92.

Посилання