Вілла Деціуша
50°03′49″ пн. ш. 19°52′18″ сх. д. / 50.0636° пн. ш. 19.8717° сх. д. / 50.0636; 19.8717
Країна	Республіка Польща
Розташування	Краків
Тип	вілла і writing residencyd[1]
Перша згадка	1535
Вілла Деціуша Вілла Деціуша (Польща)
Медіафайли у Вікісховищі

Вілла Деціуша (пол. Willa Decjusza) — назва архітектурного пам'ятника, який знаходиться в краківському районі Воля-Юстовська за адресою: вулиця 23 липня 1943 року, 17а. Будівлю внесено до реєстру пам'яток Малопольського воєводства (Польща), які охороняються державою^[2].

Будинок звів власник села Волі-Юстовської Юст Людвік Деціуш у 1535 році, поблизу заповідника Паненські скелі, за проектом італійських архітекторів Джованні Чіні з Сієни, Бернардіно Занобі де Джанотіс і Філіпа з Фезоле.

У 1590 році будівлю купив Себастьян Любомирський, син краківського воєводи Станіслава Любомирського. У 1620 році будівлю було розширено, ймовірно, за проектом архітектора Мацея Траполи, який додав до нього дві бічні вежі.

У 1720 році будинок придбав Анджей Можковський з шляхетного роду Санґушків. У першій половині XIX століття дім був перебудований сім'єю Ледуховських, які змінили шоломи на баштах зі стилю бароко на стиль маньєризму.

У 1844 році наступна власниця будівлі — Генрієтта Єва Анквічувна — додала оглядовий майданчик із двома бічними сходами до нього, балкони на вежах і аттик.

Після пожежі 1882 року Марцеліна Чарторийська відреставрувала будівлю за проектом польського архітектора Тадеуша Стриєнського; після того в ньому часто проводилися концерти. До 1917 року вілла Деціуша перебувала у власності князів Чарторийських.

Під час Першої світової війни в будівлі знаходилися казарми.

7 березня 1930 року вілла Деціуша була внесена до реєстру пам'яток Малопольського воєводства (№ А-131), які охороняються державою.

Під час Другої світової війни в будинку розташовувалось відділення німецької поліції. Після війни вілла Деціуша перейшла в державну власність, і в даних приміщеннях послідовно перебували Центральний відділ навчання спільної роботи, пансіонат і філія туберкульозної лікарні.

У 70-ті роки XX століття вілла Деціуша була відремонтована, і на даний час в ній знаходиться адміністрація Товариства вілли Деціуша.

Дана будівля входить до переліку об'єктів туристичного маршруту «Ренесансовий шлях Малої Польщі».

• Zbigniew Beiersdorf, Willa Decjusza (w :) Encyklopedia Krakowa, Kraków 2000
• Janusz Bogdanowski, Przemiany architektoniczne willi na Woli Justowskiej, «Rocznik krakowski», T. 66, Kraków 1975
• Maria Dayczak-Domanasiewicz, Architektura dworu biskupów krakowskich na Prądniku Białym na tle nowożytnego budownictwa rezydencjonalnego okolic Krakowa (w :) Pałace i wille podmiejskie Krakowa, Kraków 2007
• Jerzy Kowalczyk, Sebastian Serlio a sztuka polska, O roli włoskich traktatów architektonicznych w dobie nowożytnej, Instytut Sztuki PAN, «Studia z historii sztuki», T. 16, 1973
• Jerzy Kowalczyk, Wille w Polsce w XVI i pierwszej połowie XVII stulecia, «Kwartalnik architektury i urbanistyki», T. 25, 1976
• Bogusław Krasnowolski, Architektura loggii małopolskich w latach 1500—1650, «Biuletyn Historii i Sztuki», R. 31, 1963, z. 4
• Jerzy Adam Miłobędzki, Zarys dziejów architektury w Polsce, Warszawa 1963 (i liczne wydania późniejsze)
• Mirosław Sulma, Przekształcenia architektury Willi Decjusza (w :) Villa Decius, wyd. III uzup., Kraków 1999
• Stanisław Tomkowicz, Powiat krakowski, «Teka Grona Konserwatorów Galicji Zachodniej» T. 2, Kraków 1906
• Katarzyna Trojanowska, Willa Decjusza i jej mieszkańcy (w :) Villa Decius, wyd. III uzup., Kraków 1999

• Історія [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.] (пол.)

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.