Політика «відкату» вперше була задіяна США на початкових етапах холодної війни з формуванням навколо СРСР системи країн соціалізму. На практиці вона являла собою оточення радянського блоку мережею військових баз, а також фінансування та пропагандистське забезпечення антирадянськи налаштованої опозиції, підривних елементів в країнах, що потрапили в сферу впливу СРСР — зокрема, в Східній Європі.[2] А. Багатур пише:[3]
Оскільки СРСР ухиляється від конфлікту, то висуваючи американську присутність до рубежів зони радянських інтересів, можна спонукати Москву «відійти вглиб». На цю посилку спиралася доктрина «відкидання» (roll-back) комунізму, якою намагалася збагатити американську політику нова адміністрація Ейзенхауера. Поєднання наступальності та уваги США до східно-азійських справ призвело до того, що починаючи з 50-х років проблематика світової периферії стала перетворюватися на основне джерело радянсько-американських суперечностей.