Вольтів стовп у музеї Вольти Tempio Voltiano.Схема вольтового стовпа. «1 елемент» — електрохімічна комірка, яка складається із двох напівелементів; «мідь» і «цинк» — кружки з відповідних металів; «електроліт» — прокладка змочена електролітом.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Стовп.
Вольтів стовп — найбільш ранній попередник сьогоднішньої електричної батареї. Він був винайдений італійським фізиком Алессандро Вольта, який опублікував свої висновки в доповіді 20 березня 1800 року.
Для отримання електричного струму Вольта склав один на один кілька дисків із міді і цинку, чергуючи їх між собою і відділивши один від одного ганчірками, просоченими розсолом.
Вольтів стовп є одним із найпростіших способів отримання великої напруги (до 500 В).[1] Він складається із ряду кружків, які накладені один на одного в такій послідовності: мідний, суконний, цинковий, мідний і т. д., закінчуючи цинковим.[1]
Кружки вкладаються між трьома скляними трубками, закріпленими у стійці. Суконні кружки просочують слабким розчином сульфатної кислоти. Діаметр металевих кружків приблизно 3-5 см; діаметр прокладки на 0,5 см менше.[1] Сукно можна замінити папером. Товщина металевих кружків береться незначна — близько 0,5 мм.[1] Сірчану кислоту можна замінити нашатирем або розчином кухонної солі.[1]
↑ абвгдФизический эксперимент в школе. Том III / Д. Д. Галанін, Е. Н. Горячкин, С. Н. Жарков, Д. И. Сахаров, А. В. Павша. — М. : Учпедгиз. — 1954. — С. 404.
