PROFILPELAJAR.COM

Владислав Волошин
Владислав Волошин;
Майор
Загальна інформація
Народження	27 грудня 1988; Луганськ
Смерть	18 березня 2018 (29 років); Миколаїв; (самогубство)
Поховання	Луганська область
Alma Mater	ХНУПС ім. І. Кожедуба
Псевдо	Грач
Військова служба
Роки служби	2010—2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Повітряні сили
Рід військ	Штурмова авіація
Формування	299 БрТА
Війни / битви	Війна на сході України Бої на кордоні 2014; Бої за Маринівку; Бої за Іловайськ;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Почесна грамота Кабінету Міністрів України
	Орден «Народний Герой України»
	Волошин Владислав Валерійович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волошин.

Владисла́в Вале́рійович Воло́шин (27 грудня 1988(19881227), Луганськ, УРСР — 18 березня 2018, м. Миколаїв, Україна) — військовий льотчик Повітряних сил Збройних сил України (2010 — січень 2017), майор запасу. Учасник бойових дій на сході України, здійснив 33 бойових вильоти. З грудня 2017 — в. о. генерального директора КП «Миколаївський міжнародний аеропорт».

Біографія

Владислав Волошин народився 27 грудня 1988 року в місті Луганськ. Незабаром переїхав разом з батьками до с. Новодеркул Біловодського району Луганської області. У 2004 році закінчив 9 класів Новодеркульської ЗОШ та вступив до Луганського військового ліцею ім. Героїв Молодої Гвардії. У 2006 році вступив до Харківського університету Повітряних Сил. З 2010 року проходив військову службу у Збройних силах України. Льотчик 2-го класу.

Війна на сході України

Докладніше: Війна на сході України

Здійснював бойові вильоти у складі сил антитерористичної операції.

Після першого вдалого бойового вильоту у травні 2014 року, достроково отримав звання капітана.^[1]

У липні—серпні 2014 льотчики Су-25 здійснювали по кілька бойових вильотів на день.

Вранці 16 липня пара Су-25М1 вилетіла в район Маринівки, літак Волошина (борт 08) був ведучим. Штурмовики влучно відстрілялись по колоні російської бронетехніки, яку виявили у лісосмузі, але ведений (борт 41) був пошкоджений противником з ПЗРК. Волошин супроводжував літак товариша та надавав інструкції. Пошкоджений літак скинув невідстріляні боєприпаси у Дніпро, льотчикам вдалось посадити літак на фюзеляж, без шасі, у Майорську, на ґрунт парашутного аеродрому,^[1] літак Волошина повернувся на базу у Дніпрі. Того ж дня Владислав здійснив ще один виліт на виконання бойового завдання поблизу українсько-російського кордону. Його пару, Су-25М1, бортовий номер 03 «синій», було підбито неподалік м. Амвросіївка з території РФ ракетою класу «повітря-повітря» російського винищувача МіГ-29 зі складу 19-го винищувального авіаційного полку 1-ї змішаної авіаційної дивізії. Пілот штурмовика встиг катапультуватись і був врятований українськими прикордонниками.^[2]^[3]^[4] Владислав Волошин через три дні був нагороджений Орденом «За мужність» III ст за супровід і підтримку свого підбитого веденого.^[5]

29 серпня 2014 року на допомогу українським підрозділам, які під час виходу з Іловайська зазнали масованого удару зведених підрозділів бойовиків і частин регулярної армії РФ, було направлено дві пари штурмовиків Су-25.^[6]^[7] Владислав Волошин був ведучим першої пари Су-25, перед якою стояло завдання — знищити сили російських військових та проросійських бойовиків, які перекрили шлях виходу з Іловайська.

Докладніше: Бої за Іловайськ

Пара Су-25 вийшла в район смт. Кутейникове, штурмовики розвернулися і завдали удару повним комплектом чотирьох підвісок некерованих ракет С-8 кожен по позиціям російських сил, спостерігаючи після залпу ураження бронетехніки та вантажівок.^[6] Обидва Су-25 після цього взяли курс на аеродром базування, і поверталися на гранично малій висоті — 50 метрів. Така висота знижує до мінімуму загрозу потрапити в поле зору ворожих засобів ППО. Проте літак Владислава Су-25М1, бортовий номер 08 «синій», був уражений і втратив керування.^[6]^[8]

Владиславу вдалось катапультуватись, проте під час катапультації був пошкоджений правий ліктьовий суглоб і зміщені хребці. Після приземлення льотчику вдалось дістатись напівзруйнованого війною будинку на околицях окупованого ворогом Старобешевого, де він знайшов цивільний одяг.^[6] Він кілька разів виходив на зв'язок мобільним телефоном, і домовився про евакуацію українськами медиками, які в ці дні вивозили поранених та загиблих з українських колон, що були розбиті під час виходу з Іловайська. Медики не змогли його забрати зі Старобешевого, і Владиславу прийшлося пішки виходити до с. Роздольне. Чотири доби знадобилося для виходу на вільну від російських сил територію.^[6]^[9]^[10] Владислав не був відзначений за бої під Іловайськом.^[5]

Російський агітпроп згадав про «льотчика Волошина» 22 грудня 2014 року, коли в Росії з'явився «таємний свідок», який вказав на Владислава Волошина, як на винуватця збиття Боїнга малайзійських авіаліній над Донецьком. Голандська комісія не знайшла жодних доказів, що говорили б про причетність штурмовика Су-25 до катастрофи — пасажирський літак було збито розрахунком зенітної установки Бук-М1^[11].

Докладніше: Збиття Boeing 777 біля Донецька

Всього Владислав Волошин здійснив 33 бойових вильоти.

Після служби у Збройних силах

2017 року звільнився зі Збройних сил. З 21 липня 2017 року призначений на посаду заступника генерального директора з авіаційних питань КП «Миколаївський міжнародний аеропорт». З 30 грудня 2017 року призначений виконувачем обов'язків генерального директора КП «Миколаївський міжнародний аеропорт».^[12]

18 березня 2018 року покінчив життя самогубством у себе вдома у Миколаєві, пострілом у груди з бойового пістолету марки ПМ без номерних знаків, помер близько 15:00 у лікарні швидкої медичної допомоги.^[13]^[14]^[15]^[16]

21 березня у Миколаєві пройшла велелюдна церемонія прощання з Героєм війни^[17]. В Одесі на Таїрівському кладовищі проведено кремацію, після чого прах передано на поховання у селі Новодеркул на Луганщині^[18].

Залишились батьки, дружина та маленька дитина.

Нагороди та вшанування

Орден «За мужність» III ст. (19 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України^[19]
11 жовтня 2016 року за вагомі особисті досягнення у зміцнені обороноздатності та безпеки України, бездоганну військову службу, зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.
14 вересня 2017 року нагороджений орденом «Народний Герой України».^[20]
26 грудня 2017 року нагороджений почесною відзнакою голови Миколаївської обласної державної адміністрації «Святий Миколай Чудотворець» ІІІ ступеня.
У травні 2015 року фото В'ячеслава Волошина було одним з 16 портретів на виставці Героїв війни на сході в Адміністрації Президента.^[21]