Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (вересень 2020)

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті.

Борисов Володимир Володимирович (Нар. 14 жовтня 1956 р. с. Адампіль) — український журналіст і краєзнавець; член Національної спілки журналістів України (2001) та Національної спілки краєзнавців України (2012).

Народився 14 жовтня 1956 року в с. Адампіль Старосинявського району. Після закінчення Паплинецької середньої школи в 1974 р. навчався в Кам'янець-Подільському державному педагогічному інституті на філологічному факультеті. В 1978 році направляється на роботу в Летичівський район учителем української мови та літератури. Працював у Летичівській середній школі № 1, Грушковецькій восьмирічній та Новокостянтинівській середній школах, методистом і зав методкабінетом Летичівського районного відділу освіти, кореспондентом «Летичівської газети» та видання «Провінція», редактором «Летичівської газети». Друкується під псевдонімами Борис Володимирів та Володимир Покровський.

Автор книг:

• «Повернення із забуття» (2004),
• «Легенда для нових борців» (2004, 2006),
• «Летичівські молодогвардійці» (2008),
• «Обпалені війною долі» (2009),
• «Гордість і слава Летичівщини» (2010),
• «За Україну! За її волю» (2010),
• «Забутий генерал» (2013),
• «Залізний старшина» (2014),
• «Трагедія і подвиг» (2014),
• «Інтернаціоналісти» (2015),
• «У полум'ї війни» (2016),
• «Без вини винуваті» (2017),
• «Слава Героям!» (2020).

Упорядкував:

• хрестоматію «Літературними стежками Летичівщини» (2006),
• Книгу Пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій у Летичівському районі «Без права забуття» (2009),
• видання «Позначені знаком OST» (2013).

Ініціатор встановлення пам'ятних знаків на могилах керівника підпілля ОУН на Летичівщині Зубенка (2001) та радянським військовим, які загинули в Летичівському концтаборі (2006) і меморіальної плити в Парку Слави Летичева підпільникам ОУН Летичівської округи (2015).

• Відмінник освіти України (1999)
• Подяка голови державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України (2002)
• Нагрудний знак «Василь Сухомлинський» (2009)
• Почесна грамота Хмельницької обласної державної адміністрації (2013)
• Диплом ІІ ступеня за участь в Конкурсі «Українська революція з першоджерел» за роботу «Залізний старшина Симона Петлюри» (2013)
• Диплом переможця загальнообласного дослідження «Краща книга Хмельниччини» (2014)
• Почесна грамота секретаріату Національної спілки журналістів України (2016)
• Почесний краєзнавець України (2016)
• Грамота Президії Хмельницької обласної організації Національної спілки краєзнавців України (2021)
• Диплом обласного читацького рейтингу "Краща книга Хмельниччини 2020" у номінації "Наукове та науково-популярне видання" за книгу "Слава Героям!" (2021)
• Почесна грамота Правління Хмельницької обласної організації Національної спілки журналістів України (2021)

• Дубас М. Помаранчева ластівка з Летичева // Гомін України. — 2005. — 18 лип.
• Горбатюк В. Героїзм і трагедія підпільників Летичівщини // Подільські вісті. — 2014. — 10 лип.
• Шпильова В. Не пройди мимо легенди // Голос України. — 2005. — 20 трав.
• Вовкодав В. Повернення із забуття // Нація і держава. — 2004. — 27 черв.
• Дмитрик В. В їхніх творах — пам'ять народна // Подільські вісті. — 2013. — 10 груд.

https://www.facebook.com/profile.php?id=100060490671810