Адміністративно Пуерто-Рико є неінкорпорованою територією США. До складу цієї території також входять сусідні острови, найбільшими з яких є острів Мона[en], розташований в протоці Мона, що лежить на захід від Пуерто-Рико і відділяє його від Гаїті, та острови Кулебра[de] і В'єкес, які лежать на схід від Пуерто-Рико та на захід від Віргінських островів.
Екорегіон вологих лісів Пуерто-Рико охоплює більшу частину Пуерто-Рико, а також найбільш вологі райони на острові В'єкес. Південне узбережжя Пуерто-Рико та сусідні острови є частиною екорегіону сухих лісів Пуерто-Рико, а деякі прибережні райони — екорегіону мангрів Великих Антильських островів[en].
Клімат
На більшій частині екорегіону домінує теплий та вологий екваторіальний клімат (Af за класифікацією кліматів Кеппена). Середньорічна температура в регіоні становить 27 °C, а середньорічна кількість опадів — 1676 мм, однак у деяких районах вона може перевищувати 4000 мм. З грудня по квітень на Пуерто-Рико триває сухий сезон, а з травня по листопад — сезон дощів, під час якого часто трапляються урагани та тропічні шторми.
Флора
В межах екорегіону зустрічаються різноманітні лісові угруповання, розподіл яких залежить від висоти над рівнем моря, експозиції[en] та ґрунтів. Основними рослинними угрупованнями регіону є рівнинні та гірські дощові ліси.
Рівнинні дощові ліси поширені на більшій частині прибережних низовин Пуерто-Рико, за винятком більш посушливого південного заходу. Серед дерев, що зустрічаються у цих лісах, слід відзначити дерево ятоба[en] (Hymenaea courbaril), пальму короса[en] (Acrocomia media), ланцетне дерево[ceb] (Damburneya coriacea) та мартиніцький сідероксилон[en] (Zanthoxylum martinicense). На півночі острова дерева в рівнинних лісах досягають висоти 24 м, але в інших місцях вони переважно нижчі. Деякі види у рівнинних дощових лісах Пуерто-Рико скидають листя під час сухого сезону.
У горах Центральної Кордильєри, зокрема в гірському масиві Сьєрра-де-Лукільйо, поширені гірські дощові ліси. На нижніх схилах Сьєрра-де-Лукільйо, на висоті до 600 м над рівнем моря, поширені табонукові ліси, у яких домінують табонукові дерева[en] (Dacryodes excelsa). У добре розвинених насадженнях дерева виростають до 30 м заввишки та утворюють доволі густий лісовий намет на висоті 20 м над землею. У табонукових лісах зустрічається 168 видів дерев, а їх тінистий, помірно густий підлісок складають різноманітні кущі.
На висоті від 600 до 900 м над рівнем моря у гірських лісах Сьєрра-де-Лукільйо домінують болотяні цирілли[en] (Cyrilla racemiflora) або пало-колорадо, які утворюють лісовий намет на висоті 15 м над землею. Окрім пало-колорадо у цих лісах зустрічається ще 52 види дерев, переплетене коріння яких підіймається над ґрунтом. На тих же висотах, на особливо стрімких і вологих схилах, зустрічаються пальмові ліси, у яких переважають гірські пальми[en] (Prestoea acuminata var. montana), які виростають до 15 м заввишки. Пальмові ліси також зустрічаються невеликими ділянками у вологих прибережних районах, оточених пало-колорадськими лісами.
Серед інших дерев, що зустрічаються у гірських дощових лісах Сьєрра-де-Лукільйо, слід відзначити деревну казеарію[es] (Casearia arborea), двозубу манілкару[en] (Manilkara bidentata), лаврову інгу[en] (Inga laurina), слоанею Бертеро[en] (Sloanea berteroana), трубне дерево[en] (Cecropia peltata) та різні види окотей[en] (Ocotea spp.), а серед чагарників, поширених в їх підліску, — шафранову палікурею[fr] (Palicourea croceoides), психотрію Бертеро[sv] (Psychotria berteroana) та гладенький перець[sv] (Piper glabrescens). У нижньому ярусі лісу зустрічаються різноманітні трав'янисті рослини та папороті, особливо у місцях, де через лісовий намет проходить більше сонячних променів. Епіфіти в цих лісах доволі поширені, тоді як ліани зустрічаються рідко.
На найвищих гірських вершинах Пуерто-Рико зустрічаються густі хмарні ліси, у яких переважають пірчасті вейнманнії[en] (Weinmannia pinnata), вест-індійські сумахи[en] (Brunellia comocladifolia) та юкові ногоплідники (Podocarpus coriaceus). Ці дерева виростають лише до 3 м заввишки, утворюючи карликовий ліс. Вони густо вкриті мохами та іншими епіфітами, особливо з родини бромелієвих (Bromeliaceae). Зі збільшенням висоти середня висота та діаметр дерев у лісах зменшується, як і відстань між окремими стовбурами.
Серед амфібій Пуерто-Рико слід відзначити низку ендемічних видів листкових жаб з роду Eleutherodactylus, відомих як кокі, зокрема гірських кокі[en] (Eleutherodactylus portoricensis), бронзових кокі[en] (Eleutherodactylus richmondi), карликових кокі[en] (Eleutherodactylus unicolor) та кокі-цвіркунів[en] (Eleutherodactylus gryllus). Ендемічні звичайні кокі[en] (Eleutherodactylus coqui) є національним символом Пуерто-Рико та важливою частиною місцевої культури.
