Екорегіон вологих листяних лісів долини верхнього Гангу розташований на території Індо-Гангської рівнини, в алювіальних долинах річок Ганг і Джамна. Він охоплює більшу частину Уттар-Прадешу, а також сусідні райони Уттаракханду, Хар'яни, Мадг'я-Прадешу та Біхару, на півночі доходячи до кордону з Непалом. Рельєф регіону переважно низовинний, місцями порізаний долинами та ярами. Поширені алювіальні ґрунти, сформовані відкладеннями Гангу, глибина яких у деяких місцях може досягати 6 м. Ганг є однією з найдовших річок Азії. Він бере початок в Західних Гімалаях, тече паралельно на схід уздовж підніжжя гір, після чого зливається з Брахмапутрою і впадає у Бенгальську затоку.
В межах екорегіону переважає вологий субтропічний клімат (Cwa за класифікацією Кеппена). Річна кількість опадів становить менше 500 мм, більшість з яких приносять південно-західні мусони. Східна частина екорегіону є вологішою, ніж західна.
В межах екорегіону зустрічається 79 видів ссавців. Раніше тут мешкали бенгальські тигри (Panthera tigris tigris), індійські носороги (Rhinoceros unicornis), індійські слони (Elephas maximus), азійські арні (Bubalus arnee), чотирирогі антилопи (Tetracerus quadricornis), барасинги (Rucervus duvaucelii) та ведмеді-губачі (Melursus ursinus). Внаслідок знищення природного середовища багато з цих тварин вимерли в екорегіоні, однак індійські слони, ведмеді-губачі та барасинги продовжують мешкати в небагатьох збережених лісах біля підніжжя Гімалаїв.
В межах екорегіону зустрічається близько 290 видів птахів, зокрема індійські дрохви (Ardeotis nigriceps), індійські флорікани (Sypheotides indicus), індійські токо (Ocyceros birostris) та малабарські птахи-носороги (Anthracoceros albirostris). У водно-болотних угіддях в долинах Гангу та його приток гніздяться та зимують численні водно-болотні птахи, а також зустрічаються болотяні крокодили (Crocodylus palustris) та індійські гавіали (Gavialis gangeticus). В річках регіону мешкають рідкісні гангські дельфіни (Platanista gangetica).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 3544 км², або 1 % екорегіону, є заповідними територіями[1]. Природоохоронні території включають: