Воллес Джонс народився 14 липня 1926 року в місті Харлан (штат Кентуккі), навчався там само в однойменній школі, в якій грав за місцеву баскетбольну, футбольну та бейсбольну команди. Виступаючи у складі шкільної баскетбольної команди, встановив національний рекорд школи за кількістю набраних очок (2398) і привів її до перемоги в першості штату[1]. Ще в дитинстві Джонс дістав прізвисько «Во-Во», коли його молодша сестра Джекі, яка тільки вчилася говорити, не могла вимовити його ім'я[2].
Студентська кар'єра
1949 року закінчив Університет Кентуккі, де впродовж чотирьох років грав за баскетбольну команду «Кентуккі Вайлдкетс», у якій провів успішну кар'єру під керівництвом тренера, члена баскетбольної Зали слави, Адольфа Раппа, набравши в 131 грі 1151 очко (у середньому 8,8 за гру)[3]. За участю Джонса «Дикі коти» чотири роки поспіль вигравали регулярний чемпіонат і турнір Південно-Східної конференції (1946—1949), а також два роки поспіль виходили в плей-оф студентського чемпіонату США (1948—1949)[4][5][6][7], встановивши комбінований, за чотири роки, рекорд баскетбольної команди університету (130 перемог при 10 поразках)[1].
Воллес Джонс був універсальним гравцем, оскільки крім баскетболу виступав за футбольну та бейсбольної команди університету. У складі «Вайлдкетс» з американського футболу, в якій Воллес також провів успішну кар'єру під керівництвом тренера, члена студентської футбольної Зали слави, Біра Браянта, його двічі включали в збірну всіх зірок Південно-Східної конференції. Светр з номером 27, під яким Джонс виступав за «Кентуккі Уайлдкэтс», був вилучений з обігу і вивішений під склепіннями «Рапп-арени», баскетбольного майданчика, на якому «Дикі коти» проводять свої домашні матчі, крім того він є єдиним спортсменом університету Кентуккі, номери якого були вилучені з обігу як у американському футболі, так і в баскетболі[14]. Воллес Джонс був членом міжнародного братства Phi Delta Theta[3].
Наприкінці сезону 1950/1951 років Джонс став тимчасовим граючим тренером у рідному клубі «Індіанаполіс Олімпіанс» (1951), змінивши на цій посаді свого багаторічного партнера ще по студентській команді Кліффа Баркера. За підсумками виступів під його керівництвом клуб мав позитивний баланс перемог і поразок (7-5)[17], а в цілому за підсумками сезону «Олімпійці» мали негативний баланс перемог і поразок (31-37), що не завадило їм вийти в плей-оф турніру НБА з четвертого місця в Західному дивізіоні, де в першому ж раунді вони програли в серії команді «Міннеаполіс Лейкерс» з рахунком 1-2[18]. А з наступного сезону біля керма команди став Херм Шефер, який керував аж до її ліквідації в 1953 році після банкрутства[19].
1978 року Джонс заснував чартерну автобусну компанію «Blue Grass Tours», яка уклала контракт зі спортивним департаментом університету Кентуккі, який у свою чергу того ж року зробив замовлення на першу партію автобусів далекого прямування для перевезення спортивних команд, ставши клієнтом компанії протягом декількох наступних років[2].
Родина і смерть
Його дружину звали Една Болл. Вона народила йому одного сина (Воллеса-молодшого) і двох доньок (Вікі і Айру Лінн)[14]. Воллес Джонс помер у неділю, 27 липня2014 року, на 89-му році життя в місті Лексінгтон (штат Кентуккі)[2].
